Виробництво українського кіно набирає обертів. За роки незалежності наші співвітчизники-режисери відзняли більше 150 фільмів та анімаційних роликів. Багато кінокартин залишаються поза увагою масового глядача, адже їх представляють, в основному, на закритих показах та фестивалях.
Варто відзначити, що вінницьке кіновиробництво стає актуальним і на державній, і на міжнародній арені. Нам вдалось поспілкуватись з п'ятьма режисерами з Вінниці, які працюють у різних жанрах та напрямах, але намагаються створити якісне українське кіно.
фото Влада Боднара
Дебютант у світі кінематографу, вінничанка Юлія Бурнацева, нещодавно представила короткометражний фільм про українських військових під назвою "Я не герой". Дівчина вважає, що для українського кіно зараз дуже складний час, передовсім, у фінансовому плані. А також, що сучасному українському кінематографу не вистачає хороших комедій, також — соціально-психологічних фільмів типу "Піаніст", "Форест Гамп", "Дім з піску та туману".
Дівчина каже, має уже кілька режисерських задумів, але потрібно зібрати кошти та допоміжні ресурси:
— Хотілося б продовжити військову тематику. Центральною лінією має бути людина, її горе і радість, життя та смерть, роздуми і зміни. Дуже хочеться показати, які золоті люди є в Україні.
фото надане Георгієм Білошицьким
Вінничанин Георгій Білошицький, вважає, що на сьогоднішній день важливими для показу є стрічки, які ілюструють духовне зростання головних героїв, а також стимулюють до цього глядачів. Такою він намагався зробити свою стрічку "Декалог тренера Голяка", яка у 2014 році отримала визнання на фестивалі документальних фільмів у Мілані.
— Важливо, щоб фільми були про суспільство і для нього. Створити такий продукт можна, але важко в умовах обмеженого фінансування. Я колись зустрів у Києві Юрія Іллєнка, який сказав, що має сотні ідей, але не може їх реалізувати через відсутність грошей.
фото Сергія Немирівського
Режисерка з Вінниці Олена Мортко — дипломований магістр кіно-телемистецтва, член спілки кінематографістів України, лауреат міжнародних конкурсів. За роки своєї роботи відзняла близько півтисячі робіт. Проте, найулюбленішим жанром вважає відеонарис.
— Подобається, коли є поєднання документального з ігровим, коли у фільмі присутній художній образ, — ділиться думками Олена. — Найкраще вдаються, звичайно, останні роботи, адже вони свіжі та актуальні. Нещодавно був відзнятий ігровий короткометражний фільм «Козацька коляда».
Досить відомими та масштабними є відеопроекти Олени Мортко "Сім чудес Вінниччини" та "21 перлина Вінниччини". Ці фільми-нариси розкривають особливості Поділля. Олена ділиться, що має багато планів на майбутнє:
— Зараз найбільше цікавить історична, козацька тема. Тому працюю над сценарієм відеофільму про козака-характерника. — ділиться режисерка. — Це містичний фільм-нарис, що показуватиме українського козака, який уміє перевтілюватися у різноманітних живих істот.
Фото зі сторінки Анни Гуркач-Асафатової у соцмережі Вконтакті
Вінничанка Анна Гуркач-Асафатова у 2012 році відзняла короткометражний фільм "Танго", який висвітлює історію засновників танцювального ансамблю "Грація". Дівчина зізнається, що захоплення зйомками прийшло випадково.
— Не я обрала цю професію, а, швидше, вона мене. Зараз кінематограф, на жаль, відійшов на другий план. Зараз більше займаюся зйомками кліпів.
Режисерка також вважає, що сучасне українське кіно знаходиться на стадії розвитку. Анна говорить, що є багато талановитих професійних кіномитців, але вгадати який фільм буде актуальним, неможливо.
фото надане адміністрацією Вінницького обласного музично-драматичного театру ім. Садовського
Народна артистка України, режисер театру та кіно Таїсія Славінська вважає, що саме зараз починається відродження українського кіно. Перша кіноробота Таїсії Славінської "Лісова пісня" — це ще незакінчений фільм на твір Лесі Українки. Режисерка поділилась, що хотіла створити якісний продукт та дати можливості показати себе вінницьким акторам.
— Є хороші не "заробітчанські" фільми, але це краплинки у світі кінематоргафу. Добре, що ми відрізали московську серіальну культуру. Звісно, актори, які заробляли гроші на зйомках в російських фільмах, мусять перетерпіти для того, щоб українське кіно "стало на ноги", — ділиться Таїсія Дмитрівна.
Також вінницька режисерка переконана, що сьогодні актуальними є фільми, які підіймають національний дух, а також популяризують сучасну літературу:
— Потрібно знімати фільми на твори Василя Шкляра, Ліни Костенко, адже вони пропагують національну ідею! Молодь ще багато не розуміє, тому необхідно формувати їхню свідомість, не шкодувати кошти на українське кіно.
Кінознавець-вінничанин Андрій Радецький, вважає, що українське кіно зараз на стадії формування.
— В нас був потужний радянський період кінотворення, але фільми цієї доби не можна називати суто українськими. Зараз є багато активних та перспективних режисерів, які можуть продукувати щось "наше", що цікаво їм самим.
Андрій зауважує, що в Україні бракує не лише фінансування кіно, а й свідомих глядачів:
— Українське кіно з'явиться тоді, коли телебачення почне витрачати гроші на щось якісне, а не на "мило" для господарок та програми про вагітних у 16, схудлих і "співаючих" екстрасенсів, що вбивають дітей і при цьому щасливі.
Головне фото: кадр з фільму Анни Гуркач-Асафатової "Танго" (2012)
Додати коментар
Помітили помилку в тексті? Виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter