У грудні інтернет-мережею поширився фільм з незвичною назвою "Immigraniada". В описі стрічки йдеться про те, що це документальний фільм про українців, які виїхали за кордон.

Сценаристом та режисером фільму є Станіслав Пуздряк — відеограф чернівецької кіностудії Boroda cinema. Хлопець не має освіти у сфері кінематографу, за дипломом програміст. Фільм знімали близько трьох місяців на території України, Польщі, Чехії, Німеччини та Франції.

Відео розпочинається словами з поеми-послання Тараса Шевченка "І мертвим, і живим" під відеосупровід з різних міст, куточків та подій в Україні. Одразу в титрах автор зазначає, що лише 3,6 % заробітчан організовують власний бізнес за кордоном. Фільм, в основному, побудований на свідченнях та роздумах молоді, студентів, які поїхали у Європу. Коментарі та враження глядачів розділились на дві категорії: одні вважають, що безпосереднього висвітлення долі українців-заробітчан у кінострічці немає, а інші захоплюються змістом фільму.

Сам Станіслав Пуздряк погоджується, що не вдалося створити "ефект присутності" за кордоном, та документального відеоряду замало.

– Сподіваюся, цей момент буде виправлено в продовженні зйомок у США, – ділиться відеограф.

З приводу руйнації міфів та стереотипів про Станіслав відмовився коментувати, адже говорить, що це не його фраза у описі фільму. Також автор говорить про те, що конкретного завдання фільм не має, адже кожен має сам вирішувати, за кордоном краще чи гірше.

Ми запропонували переглянути фільм знайомим українцям різного віку, які на даний час перебувають за кордоном.

– Подивилась фільм, не сподобався зовсім, все в чорних барвах, негативного багато, дуже примітивно, – коментує Світлана, яка виїхала за кордон 13 років тому.

– Мені близька ідея фільму "Immigraniada". Вже кілька місяців живу у Варшаві. Поїхала, а чому б ні? Молода, перспективна, без чоловіка і дітей, без постійної роботи. Коли нічого не тримає на одному конкретному місці, то можна спробувати, перевірити як воно в Європі, –розповідає 22-річна Олександра.

– Насправдi, Україна — це не Європа. Я ранiше так не думав, але тут ми завжди будемо "іншими". Як мене тiльки не називали i називають до цих пiр: румун, молдован, росiянин, чувак зі сходу. Пiсля того, як починаєш пояснювати, що ти українець, в основному кажуть, що їм все-рівно i це все те саме, – говорить Андрій, який більше 10 років живе в Португалії.

– Навчатися в Польщі було моєю мрією, бо мій дідусь поляк і я мала можливість безкоштовного вступу. Мені тут подобається, як навчатися так і проживати. Чи залишатися далі в Польщі, чи їхати десь далі покаже час, – ділиться студентка Катерина.

Головне фото:hub.horizon.com.ua