Національна премія України імені Тараса Шевченка - найпрестижніша мистецька нагорода в країні. З моменту заснування премії 1961 року її вручають за найвидатніші твори літератури і мистецтва, публіцистики і журналістики, музики та кіно. За майже 60 років лавреатами цієї премії ставали 20 уродженців Вінницької області. До дня вшанування пам'яті народного Кобзаря, кореспондент Vlasno.info підготував добірку про всіх переможців премії та їх мистецький доробок.

Література та публіцистика

Серед переможців Національної премії імені Шевченка найбільше письменників та публіцистів. Вінниччина подарувала дев'ять імен. На початку премію отримали кон'юнктурні письменники, які ідеалізували радянський побут. Героями їх творів були селяни, трудівники, партизани та вояки червоної армії. Рубікон припав на останній рік існування СРСР, коли посмертно було нагороджено Шевченківською премією закатованого в таборах Василя Стуса.

У 1978 року Шевченківську премію отримав в письменник з села Конюшівка Липовецького району Василь Земляк.

Він був письменником та кінорежисером. У 1963-1966 роках - головний редактор Київської кіностудії. У 1964-1969 роках - керівник її сценарної майстерні. Дописував у з журнал "Новини кіноекрану".

На літературній ниві писав про непросту долю українського селянина, партизан та відбудову радянського села після війни.

Через два роки у 1980 Шевченківським лавреатом став письменник Михайло Стельмах з села Дяківці Літинського району за роман "Чотири броди". Він як і багато переможців премії був письменником та журналістом. Був кореспондентом газети Першого Українського фронту під час Другої Світової війни. Став одним з 31 письменників, що підписалися під листом до газети "Правда" 1973 року де "засуджував антирадянські погляди Солженіцина та академіка Сахарова".

В 1984 році премію отримав народний депутат шести скликань, уродженець села Теклівка Крижопільського району Володимир Яворівський за повість "Вічні Кортеліси". Вона розповідає про діяльність вояків ОУН-УПА в селі Кортеліси, яку критикують сучасні дослідники та вважають історично недостовірною.

Володимир Яворівський також один з головних засновників Народного Руху України. У 1989 році був головою оргкомітету на установчих зборах руху.

У 1985 році премію імені Шевченка отримав письменник Євген Гуцало з села Старий Животів Оратівського району. Він працював у редакціях різних газет, що виходили друком у Вінницькій, Львівській та Чернігівській областях. Вже у Києві редагував "Літературну Україну" та чоспис "Радянський письменник". Особливо в його творчості виділяється бурлескно-реалістичні романи, що нагадують магічний реалізм. Сцени з фольклору та містики переплітаються з реальним життям. Шевченківську нагороду отримав за повість "Саййора" та збірник творів "Пролетіли коні".

У 1986 Шевченківську премію отримав поет Володимир Забаштанський з села Браїлів Жмеринського району.

Після закінчення школи Володимир Забаштанський потрапив до міста Макіївка Донецької області там через аварію на будівництві втратив дві руки та зір. Проте закінчив філологічний факультет Київського національного університету імені Шевченка та став поетом. Заснував власний літературну студію "Кобза".

Останній, хто отримав премію, ще за існування СРСР, поет Василь Стус посмертно за збірку віршів "Дорога болю". Про уродженця села Рахнівка Гайсинського району можна говорити багато. Це один найбільш яскравих поетів ХХ століття, дисидент та правозахисник. Людина, яка довела своїм життям, що Донбас - це Україна та один з перших не кон'юнктурних письменників, який отримав Шевченківську премію.

У 1992 році першим з уродженців Вінниччини, хто отримав дану нагороду вже у незалежній Україні став журналіст з Калинівки Степан Колесник за повість "Обкрадені села". Писав про тяжку долю українського села.

Ще один митець з Вінниччини отримав нагороду аж у 2005 році. Її отримала племінниця Михайла Коцюбинського, Михайлина Коцюбинська.

Вона була також активною членкинею руху шістдесятників. Учасниця протесту після перегляду фільму Сергія Параджанова "Тіні забутих предків" у кінотеатрі "Україна" проти арештів 1965 року в українській інтелігенції.

Після здобуття незалежності стала однією з головних літературознавців України. Публікувала листи шістдесятників та писала наукові статті про творчість Василя Стуса, Івана Світличного, Павла Тичини, Олександра Олеся, Василя Стефаника та інших.

У 2008 Національну премію імені Шевченка отримав письменник та журналіст, уродженець села Слобода Шаргородська Петро Перебийніс.

З 1961 року редактор районної газети "Прапор комунізму" (Калинівка), кореспондент, заступник відповідального секретаря редакційних видань газети "Вінницька правда"та редактора районної газети ЦК ЛКСМУ "Комсомольські запитання" (Вінниця).

У 1980 році Петро Перебийніс створив редакторську газету "Літературна Україна".

У 1986 році поет став головним редактором журналу "Київ", якому присвятив 15 років свого життя.

Писав вірші. Отримав Шевченківську премію за збірку "Пшеничний годинник".

Фотографія

Перший уродженець Вінниччини, хто став лауреатом Шевченківської премії, був фотограф. Свою нагороду, народжений у Мурованих Курилівцях Яків Давідзон, отримав у 1977 році за серії фотографій радянських партизанів та радянського биту.

Яків Давідзон був з бідної єврейської сім'ї, під час роботи в Кузні на Рибальському у 1933 році, дружина подарувала йому на день народження фотоапарат. За своє життя Яків Давідзон 50 років був головним фотокореспондентом газети "Радянська Україна".

Кінематограф

Ігор Грабовський все життя знімав документальні стрічки. З 1962 і до смерті у 1992 році працював на кіностудії "Укркінохроніки". Саме там у 1974-1977 він був режисером кінотрилогії "Радянська Україна. Роки боротьби ти перемог" та написав до неї сценарій. За що й отримав премію в 1978 році.

У 1987 році шевченківську премію отримав оператор кінорежисер з Вінниці Олександр Фролов за стрічку "Зірка Вавілова".

Музика

У 1979 році премією імені Шевченка нагородили диригента та композитора Павла Муравського. Він народився у селі Дмитрашківка Піщанського району. Він викладав музику та писав її сам. Став лавреатом Шевченківської премії за концертну програму, створену по творах Миколи Леонтовича.

В його рідному селі відкритий музей-садиба. А у 2009 році був заснований щорічний хороший конкурс-фестиваль ім. П. Муравського.

За рік до Чорнобильської трагедії квартет "Явір" отримав Шевченківську нагороду. До його складу входив Володимир Дідух з села Іванківці Хмільницького району.

З квартетом "Явір" Володимир Дідух у 1986 році виступав на сцені будинку культури в місті Прип'ять та інших населених пунктах 30-кілометрової Чорнобильської зони. Має посвідчення ліквідатора аварії на ЧАЕС. Під час виступу перед ліквідаторами, всі учасники квартету втратили голос, бо виступали в респіраторах.

Через рік у 1986 Шевченківську премію отримав композитор Климентій Домінчен з селища Студена Піщанського району.

У 1989 лавреатом Шевченківська премії став народжений у Самгородку Козятинського району оперний співак Анатолій Кочерга.

Театр

У 2006 році лавреаткою премії імені Шевченка стала уродженка Ольгополя Чечельницького району актриса Наталя Половінка. Отримала премію за ролі у спектаклях театру імені Леся Курбаса.

З 2008 року солістка та педагог Державної академії чоловічої хорової капели "Дударик" Наталя Половінка викладає музичне мистецтво в Колумбійському, Пенсильванському, Єльському університетах (США), Університеті університету (Великобританія) та педагогічній студії "Ательє" Міжнародного інституту Єжи Гротовського (Польща).

Образотворче мистецтво

У 1993 році лавреатом став художник з села Рибчинці Хмільницького району Феодосій Гуменюк за серію портретів видатних історичних діячів часів козацтва.

За них у 1975 його звинуватили в націоналізмі та відібрали Ленінградську прописку через, що він з сім'єю був змушений переїхати до Дніпра. У 1977-1978 був автором виданого у Варшаві "Українського календаря".

У 1988 році його картини виставили в національному архіві Канади в Оттаві та Українському музеї в Нью-Йорку.

У 2010 році київська галерея "АВС-арт" видала альбом про творчість Феодосія Гуменюка.

У 2007 премію імені Шевченка отримав художник з Гайсина Андрій Чебикін для циклу художніх робіт "Кримські мотиви", "Жіночі образи". Навчає молодих художників. За 35 років педагогічної діяльності створив школу естампа. З 1970 року - викладає у Київському державному художньому інституті з 1989 є його ректором. З 1985 керує майстернею вільної графіки Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури.

У 2009 році за серію картин "Край мій сонячний" Шевченківським лавреатом став житель Клембівки Ямпільського району Віктор Наконечний. За життя створив близько чотирьох тисяч картин.

Останнім на даний час переможцем Національної премії імені Тараса Шевченка у 2010 році є житель села Жорнищі Іллінецького району Степан Ганжа. Народний майстер килимарства.

Читайте також: «Шевченко – краща зброя за метал»: у Вінниці відзначили 206 річницю Кобзаря

Фото: espreso.tv, starylev.com.ua, wikipedia.org, kalynivka.city, gazeta.ua, knpu.gov.ua, m-kaleidoscop.ltava.org, galinfo.com.ua.