Вірші вінницької поетки малює відомий російський художник (аудіо)

Дев'ять поезій вінничанки Олени Мортко беруть участь у виставці "Серця", що проходить у Новому виставковому залі Державного музею міської скульптури у Санкт-Петербурзі. Олена уже чотири роки працює у творчому тандемі із відомим російським художником Олегом Ільдюковим. Олег малює її поезії.

Олена пише вірші із підліткового віку. У її творчості переважає інтимна лірика. Проте, афішувати свою творчість не любить і поетесою себе не вважає.

Фото Сергія Немирівського

– Я називаю себе "поеткою", бо "поетеса" – це більш офіційний статус. Моя ж поезія — це самовираження, я так живу, відчуваю. Не люблю, коли мене просять читати мої вірші. Вони дуже інтимні і люди, буває, питають: "а що із тобою справді таке було?" Хоча не все описане у віршах я проживала, а от — відчувала — так. Я проношу всі емоції через себе.

Зараз у творчому доробку Олени більше трьохсот поезій.

– Коли вірші стали накопичуватись, захотілось упорядкувати. Збірки не хотіла. Більше схилялася до красивої книги — подарункового варіанту з ілюстраціями до віршів. Тоді і почала шукати художників, які б змогли їх проілюструвати. Коли побачила малюнки Олега, була в захваті. Здавалося, що він малює мої думки і почуття.

За чотири роки Олег Ільдюков зробив близько 60 ілюстрацій до віршів Олени. Наразі Санкт-Петербурзька виставка у подібному форматі — малюнок та вірш – прем'єрна.

Фото Якова Кальменса

– Я взагалі ці роботи довгий час не намагався виставляти, – розповідає Олег Ільдюков. – Беріг для великої виставки. Ми її хотіли зробити на презентації задуманої Оленою книги віршів. Але, значить, настав час бути їм побаченими. Інтерес у публіки є і це радує.

Художник розповідає, що вірші Олени наразі єдині, які він малює. У них його вразили передусім їх щирість та емоційність. Хоча, зізнається, читати українською йому важко.

– Вірші Олени чуттєві. Коли у словах немає фальші і позерства, це не може залишити байдужим. Ось я і не зміг відмовитися. Щодо української мови, то я її не знаю, і це, безумовно, є перешкодою. Загальний зміст віршів, суть можна зрозуміти, але багато слів мені просто не відомі. Тому, щоб переконатися у правильному розумінні, я вдаюсь до послуг онлайн-перекладача. Щодо віршів інших поетів, то були пропозиції, але я їх відхилив. Для мене це не спосіб заробляння. Мені вірші повинні бути цікавими.

Художник розповідає, що українські вірші пітерці сприймають цілком нормально. І конфлікт між країнами на сприйнятті мистецтва практично не відображається.

– Є тільки відвідувачі, які жалкують, що не завжди зрозумілий сенс віршів. Ті ж, хто знають українську мову, хвалять лірику Олени і дякують за виставку. Зустрічаються, звичайно, і ті, хто сприйняв це мало не як виклик. На щастя – таких одиниці. У мистецтві немає і не повинно бути розмежування за територіальною або національною ознакою. Коли таке є, значить, це вже не мистецтво, а пропаганда. Сьогоднішній конфлікт між Україною і Росією – це біль і сором для мене. Така рана ще довго не буде гоїтися для наших народів. Хотілося б, щоб наша спільна з Оленою творчість спрацювала на прискорення загоєння цієї рани.

Художник Олег Кулай-Кулайчук переклав декілька віршів Олени на російську. Це дало змогу ознайомитись з поезією і російськомовній аудиторії. А нещодавно поезія Олени ще й зазвучала. Вінницькі диктори Сергій Корчак та Ольга Мотрич озвучили кілька віршів поетки. Можливо, ці записи Олена Мортко збере на окремому диску.

Кохання крадькома

Я віддаю його на цілий вечір,
На ніч і день. Рахую по хвилині,
Коли обійму за кохані плечі.
Я віддаю його...його дружині.

Для неї це – щоденна перемога,
Але поразками я жити не навчилась.
Вона – моя життєва перешкода.
А я для неї, як з небес звалилась.

Хто візьметься обох нас розсудити?
Для неї це – становище навколо.
А я його зуміла полюбити,
Як ще ніхто й ніколи і нікого.

Якщо я грішна – киньте в мене камінь,
Але такий, щоб зразу міг забити.
Бо легше вже померти десь від рани,
Аніж його забути – розлюбити.

Якщо я грішна – в бік мій не дивіться.
Або, як хочете, то розірвіть шматками.
Та перед цим, попрошу, заречіться,
Що це колись не станеться із Вами!

Обессиленный...

Когда тебе не станет сил
И упадёшь на полдороги,
Ты вспомни: я тебя любил,
Я был тобою увлечённый.

Расправишь крылья налету
И в неба бросишься объятья
Я за тобой пешком иду,
На краешки ступая платья.

Но вдруг устану я в пути,
Не хватит воздуха и ночи,
Ты оглянись, не улети,
И вспомни: ты любила очень.

Но ты взлетела высоко
И затерялась на рассвете,
Забыв всё прошлое легко,
Что я остался на планете

И обессиленный упал
(Не знала, где тогда и был я)?!
Я собирал, но не собрал,
Судьбой обрезанные крылья

Снежинка

Смотрю в глаза. Качает нами в зыбке
Ночного города. Я к Вам прильнул плечом.
Как Вам идёт... снежинка на улыбке
Мы думаем о многом ни о чём.

Свалились звёзды, нам кивнув хвостами,
Ответа не дождавшись в темноте.
Я к Вам прильнул горячими устами -
И стало места мало в звёздной тесноте...

В пьянящем облаке Вселенного дыханья,
Дурманит планетарная чудинка,
И входим мы в иное мирозданье.
И тает... ненаглядная снежинка.