У музеї-виставці воєнної техніки часів Другої світової війни, де лунали пісні про Сталіна та Москву, від тепер звучатиме українська музика. Про це повідомляє журналіст Vlasno.info.

По дорозі до всім відомої ставки «Вервольф» біля Стрижавки туристи можуть відвідати виставку воєнної техніки часів Другої світової війни. Перше, що кидається в очі – величезний банер із зображенням радянського солдата, серпа та молота. Нещодавно на цьому ж банері були зображені й георгіївські стрічки, але зараз вони ретельно зафарбовані білою фарбою.

Друге, що шокує патріотично налаштованих українців – це музика. Вона тут лунала про велич Сталіна, про Росію, про Москву, але так було до сьогодні.

Громадський журналіст Ірина Басенко привернула увагу громадськості, написавши 29 травня у мережі Facebook пост про те, що збирають українські пісні про війну, щоб завантажити на «флешку» і презентувати музею.

– Наразі назріла потреба записати сто українських войовничих пісень на флешку і катнути туди, щоб вручити дядькові (працівник музею – ред.) і разом провести виховну патріотичну бесіду. Тим більше, він не проти, сам просив. Принесіть, каже, сто пісень, то включу, – зазначила Ірина.

Згодом громадські активісти, зокрема ГО «Лютич», Василь Любуня та Ірина Басенко вирушили до музею-виставки, щоб вручити 100 пісень, які встигли зібрати за три дні.

На порозі нас зустрів Іван Іванович, який одразу запевнив, що вони не пропагують комуністичної символіки, а використовують її виключно як експонати. Одразу біля входу кожен бажаючий може придбати собі сувеніри та нагрудні нагороди як нацистські, так і радянські. Ціна коливається від 150 до 550 грн.


На питання щодо того, чому звучить прорадянська музика, відповіли що то просто був такий одиничний випадок і запропонували звернутися до повара Олександра Петровича, який і є «діджеєм». Там нас одразу зустріла пісня про Сталіна, яка гучно лунала із програвача.

Колоритний Олександ Петрович зустрів нас із посмішкою.

– Я б з радістю вмикав українську музику, але у мене є їх тільки з десяток, більше не знаю, а весільна музика якось сюди не личить, – розповідає пан Олександр.

Олександр Петрович

Тоді активісти вручили «флешку» із українськими патріотичними піснями, там їх понад 100. Та роздруківку про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки.

– Тепер будете мати що слухати. Ми старались, відбирали пісні спеціально про війну, про Україну, щоб були в тематику вашого закладу, – наголосив активіст ГО «Лютич» Роман Яковлев.

Роман Яковлев

Працівники виставки одразу ж увімкнули українську музику, а Олександр Петрович виніс цілу коробку із медалями та нагородами. Вони чесно зароблені ним у боях.

– А що мені з цими медалями робити? Я їх чесно заробив. Одягаю медалі тільки раз у рік на День флоту. І що мені з ними робити, якщо на них написано про Радянський союз, – запитує пан Олександр.

– Гордо носити, – відповідає боєць батальйону «Донбас» Василь Любуня.

Працівники виставки запевнили, що тепер у них звучатиме лише українська музика. Вони дотримуються закону, оскільки до них постійно приїжджає поліція і курує їх.

– Тільки вийшов закон ми одразу все прибирали. Ми все замалювали білою фарбою, що було на плакатах. Як тільки вийшов закон. Бо ж перевіряють. Минулого разу це було якесь радіо, просто святкували День народження, я сказав: «Ну, Сань», – і він одразу вимкнув, – виправдовується працівник виставки Іван Іванович.




Фото Ольги Бунич