Безпілотники, квадракоптери, моделі літаків та кораблів, водяні, повітряні котли – все це і не тільки творять та намагаються впроваджувати у побут вінничани.

На ярмарку – найсучасніші віяння техніки (безпілотники) та речі, автентично близькі для українців (водяний двигун на основі млина).

При Вінницькому національному технічному університеті організований центр «Небесна долина», у якому ініціативна група працює над створенням безпілотників. Винахідник безпілотника запевняє, що він та його колеги роблять все, аби державі такі винаходи стали цікавими та потрібними. Але поки що ініціативи від чиновників та «високих» осіб держави не надходило.

Розповідає, що розробляються безпілотники для Збройних Сил України для потреб АТО і у Вінниці, але процес цей – надсекретний та оголошенню не підлягає. А наразі безплотні літальні апарати найдоречніше годяться для потреб аграріїв та у сільському господарстві: фотознімски територій, удобрення землі мінеральними добривами тощо. Вартість безпілотника вимірюється у десятках-сотнях доларів.

Представлений для вінничан фейролізний котел, така собі «побутова дрібничка». Дрова у ньому розпалюються у камерній частині, з них виділяється газ, згорання якого відбувається у другій камері.

При цьому виділяється тепло, яке «розганяє» німецька турбіна, що вмонтована у пристрій.

– Є і водяний котел у вигляді каміна, який можна вмурувати у будь-яке приміщення, підключається в систему опалення. Грітиметься не лише одна кімната, а й увесь будинок. Можна робити у ньому шашлички, варити юшечку, барбекю, рибку смажити, – каже натхненниця винахідника Олена Габрієль.
– А от повітряний котел годиться більше для промислових приміщень, або там, де немає постійного опалення і де не потрібно підтримувати сталу температуру (склад, магазин, церква тощо), – розповідає пані Олена. Її ж чоловік є розробником унікальної системи «розумний дім».

Задоволення таке (котли) коштує від 15 до 41 тисячі гривень, але це дозволяє неабияк економити газ. Жінка розповідає, що запитів від місцевої влади поки що не надходило, бо чиновники, розповідає, хочуть, аби їм «перепадало» також від виробництва.

– Ми працюємо максимально чесно, а владі це не до вподоби, – розповідає пані Олена.

Вражає макет роторного вітрогенератора. Його можна встановлювати у населених пунктах, він тихохідний.

– До нього вмонтовані додаткові конструкції, що збільшують коефіцієнт корисної дії. Сила повороту передається на генератор, який виробляє електроенергію. Далі енергія потрапляє на виправник, потім – на реле-регулятор, який дає зарядку на акумулятор. Далі перетворювач напруги енергію із 12 вольт трансформує на 220, – ділиться власноруч виготовленою втіхою Володимир Павлюк.

Як силу падіння води перетворити на механічну енергію також знає винахідник.

– На ставку зверху – потенціальна енергія води, а коли вода рухається – це вже кінетична енергія.

Вона рухає колесо. Вісь зв'язана з редуктором, через який крутиться якір генератора, – розповідає Володимир Кузьмич.

Не менше вражаючим є макет «життя» планети Земля – «Земна куля в просторі». Зверху та знизу магніт – а між ними глобус, який... завис. Це пояснює силу гравітації та відцентрову силу – їхній баланс та обертання Землі по орбіті.

Звернень від місцевої влади, аби впроваджувати такі екологічно чисті способи видобутку електроенергії в побут винахідник не отримував. Каже, «тупий варіант».

Відреставровані козацькі човни, макети літаків та ракети – все це могли побачити, поцікавитися вінничани та відчути неймовірний потенціал людей-науковців, мешканців Вінниці, що можуть наблизити Україну до європейських стандартів життя та уповільнити екологічну катастрофу. Шкода, що мало до них прислухаються.



















Фото Людмили Кліщук