Чи знаєте ви, що відомий співак Вітас свої перші пісні записував у Вінниці, в студії звукозапису при Будинку офіцерів? А чи відомо вам, що цей унікальний заклад створював колишній британський льотчик? За його плечима на момент побудови студії було створення уже біля сотні аналогічних закладів. Про це – з перших вуст від ветерана Будинку офіцерів Володимира Рухляди і першого керівника студії Олександра Кравченка, -  людей, які стояли у витоків військової студії звукозапису, повідомляє Vlasno.info.

Ми продовжуємо нашу розповідь про цікавинки і таємниці історично важливих споруд Вінниці.

Всі охочі мають можливість долучитись донашого відео-проекту "Історія будівель Вінниці", створеного ГО "Інформаційне агентство "Медіа Центр "Власно", спрямованого на збереження історико-архітектурної спадщини міста Вінниці. В процесі підготовки проекту "Історія будівель Вінниці" ми збераємо з різних джерел всю можливу інформацію про найвідоміші будівлі нашого міста. На основі фактів, документів та легенд створимо цикл відеопередач, в яких розкажемо про все те, що нам вдалось дізнатись.Перший випуск передачі "Історія будівель Вінниці" ми вже створили та розмістили на сайті vlasno.info. Об'єктом нашого першого журналістського дослідження став Вінницький академічний музично-драматичний театр ім. Садовського.

Жителі інших міст також можуть долучитись до фінансування проекту, адже сьогодні Вінниця стає популярним туристичним центром України, місто визнане одним із найкомфортніших міст для життя в країні. Дедалі більша кількість людей цікавиться Вінницею.

Ми вирішили збирати кошти для цього проекту частинами - під кожну передачу окремо.
Для виготовлення однієї передачі "Історії будівель Вінниці" потрібна сума в розмірі 20 тис. грн. Сьгодні зібрано уже більше 8 тисяч гривень.
Ці кошти підуть на дослідження історії будівлі, оренди апаратури, послуг студії звукозапису, гонорари режисера-сценариста, відеооператора-монтажера. А також на доставку подарунків тим людям, які підтримають наш проект.
Якщо ми зберемо суму більше за заявлену, то залишок суми перейде на виготовлення наступної передачі "Історія будівель Вінниці".

Сьогодні мова знову піде про таку відому у нашому місті споруду, як гарнізонний Будинок офіцерів. А саме - про його унікальну студію звукозапису, якій могли б позаздрити багато відомих виконавців не лише Вінниці, а й України і світу.

Про те, що у вінницькому Будинку офіцерів працює незвичайна студія звукозапису світового рівня знають, головним чином, музиканти і співаки. Більшість пересічних вінничан про її існування навіть не здогадуються. Втім, це заклад, де за честь записати свої пісні вважали Вітас, Ані Лорак, Василь Зінкевич, гурти "Океан Ельзи", ТiК, The HYPNOTUNEZ та інші. А про величезну кількість відомих військових колективів і виконавців України годі й говорити.

Сьогодні студія має назву "Иначе". А 22 роки тому, у 1996 році, коли заклад з'явився на світ, це була студія "Ай-форсе" (що означає "інтелектуальна міць").

Лотки від яєць – для звукоізоляції

Служив у Вінниці, в середині 1990-х, у ВПС Збройних сил України офіцер Олександр Кравченко. За першою освітою він був музикантом і керував відділом культури Центрального Будинку офіцерів ВПС. Багато років Олександр займався звукозаписом, "з'їв" на цій ниві "пуд солі" і мріяв про створення справжньої студії звукозапису, де б усе було "по дорослому". У Вінниці таких закладів станом на 1995 рік не було. Проаналізувавши усі "за" і "проти" капітан Кравченко дійшов висновку, що кращого місця для створення професійної студії звукозапису, аніж Будинок офіцерів немає.

— Вінницький Будинок офіцерів це капітальна, триповерхова, цегляна, П-образне будівля з товстими зовнішніми стінами. Він розташований в центрі міста, має затишний внутрішній дворик, який влітку просто потопає в зелені і створює якусь особливу ауру. В Будинку офіцерів завжди тихо, в т.ч. і у дворику. Одним словом - ідеальне місце для студії звукозапису, - розвідає Олександр Кравченко на сторінках журналу «Шоу-Мастер» ( №29 за 2002 рік, далі факти з історії створення студії і слова О.Кравченка частково наводимо за цим номером журналу, так як нам не вдалося з'ясувати де він сьогодні мешкає, а відтак і поспілкуватись особисто - прим.С.Б.).

Автор ідеї створення студії звукозапису звернувся у штаб Військово-повітряних сил України, що базується у Вінниці, до тодішнього командувача ВПС генерал-полковника Володимира Антонця, який зажив слави, людини прогресивної і поміркованої.

—Мені вдалося пробитися до нього на прийом і викласти свої ідеї про створення потужного аудіо-відео комплексу на базі Будинку офіцерів. Уважно вивчивши питання, командувач дав "зелене світло" на фінансування проекту. Це було першою великою перемогою! - розповідає Олександр Кравченко.

— Якраз мав проводитись фестиваль "Крила України", і ми пояснили генералу Антонцю, що для того, аби звукове оформлення і відео було на хорошому рівні, потрібна студія. Командувач пішов нам на зустріч, і за рахунок зароблених ВПС коштів на цивільних перевезеннях нам виділили 150 тисяч гривень, - доповнює картину того, що відбувалося, Володимир Рухляда.

Один із авторів студіх звукозапису Володимир Рухляда

Якою має бути студія, як її будувати і облаштовувати ніхто толком не знав. Усе робили на свій страх і ризик.

—Ми мали приблизну уяву про студію, почали шукати інформацію, на свій розсуд зробили проект і почали будівництво: завезли цеглу, цемент, мурували стіни, - розповідає Володимир Рухляда. - Постало питання, як робити звукоізоляцію. Посипалися пропозиції, в тому числі:"А давайте порожні упаковки від курячих яєць використаємо". Хтось запропонував в якості поглинача шумів використати поролон і зашити його тканиною.

Можливо таким аматорським способом акустичний дизайн студії і був би зроблений, якби не "його величність" випадок.

Стаття в журналі, яка змінила історію

Було очевидно, що без фахівця, який би проконсультував, як правильно зробити звукоізоляцію не обійтись. Перед авторами проекту постало усього два варіанти: запросити когось із іноземних спеціалістів чи знайти когось із вітчизняних. Перший варіант був спокусливим, але його втілення було надто проблематичним: де шукати тих фахівців, як з ними зв'язуватись, скільки це коштуватиме?

— Час від часу мені потрапляв на очі журнал "Studio Sound", і в ньому я читав про таких акустиків-дизайнерів, як Том Хідлі, Філіп Ньюелл, Сем Тойошіма й інших, але "вийти" на них мені здавалося неймовірною зухвалістю і нахабством, тому така думка навіть не приходила мені в голову, - розповідає Олександр Кравченко.

І ось одного разу доля посміхнулась організаторам студії. В журналі "Шоу-Мастер" (2-1994) в рубриці "Таємниці студії" Кравченку на очі потрапила стаття Михайла Матусова з Санкт-Петербурга "Дизайнер студій Філіп Ньюелл". В ній йшлося про те, що уславлений автор студій сьогодні створює такий заклад у Петербурзі. Військовий звукорежисер був приголомшений такою несподіванкою і вирішив, що не можна втрачати такий шанс. Знайшов через знайомих в Санкт-Петербурзі телефон Матусова, зізвонився. І знову був приголомшений: виявилось, що Філіп Ньюелл саме зараз у Пітері і буде там ще два дні. Разом з колегами, з якими спільно будував студію, - Володимиром Рухлядою і відеооператором Олегом Андрієвським, вирішили, що потрібно негайно їхати. На новенькому авто Андрієвського помчали до Петербургу. За добу вже були там.

Але оглянувши студію "Добролет", облаштуванням якої і займався Ньюелл, українці були розчаровані, бо зрозуміли, що виділених їм ВПС коштів не вистачить на створення у Вінниці аналогічної пітерській «правильної» студії.

Ще одне потрясіння викликало спілкування з самим Ньюеллом.

Філіп Ньюелл (в кашкеті) і майор Олександр Кравченко. Знімок 1996 року, журнал «Шоу-Мастер»

—Уявіть собі відчуття людини з нерозбещеної провінції, який знайомиться не просто з великим акустиком-дизайнером, а і з близьким другом Філа Коллінза, Фредді Меркьюрі, Майка Олдфілда! І вже ніяк я не очікував, що він виявиться уважним співрозмовником, скромним і спокійним, але в той же час дуже живим, - ділиться враженнями Олександр Кравченко. —Ми сіли за "стіл переговорів". До того моменту я вже помітив, що Філ – на диво тактовна людина. Неможливо уявити, наприклад, щоб він горланив чи перебивав співбесідника. З розмови з'ясувалося, що Філ – класний льотчик. І його дуже зацікавило, що саме Військово-Повітряні Сили збираються будувати студію звукозапису.

Знімок 1996 року. Зліва направо: Філіп Ньюелл, Олександр Кравченко, журнал «Шоу-Мастер»

—В минулому він займався гідролітаками, мав кілька таких машин. Але після того, як одного разу він пролетів під одним з мостів у Лондоні, у нього забрали льотну ліцензію. Філіп не впав у відчай і присвятив себе іншій не менш цікавій і потрібній справі – зайнявся створенням студій звукозапису, і побудував по всьому світі їх близько сотні, - розповідає Володимир Рухляда. - До речі, його другом був відомий акустик-дизайнер із Каліфорнії Том Хідлі, який в 1990-х роках збудував студію звукозапису на "Мосфільмі" .

Спілкуючись з Ньюеллом, вінничани пояснили йому ситуацію. Англієць запитав: "А що то за Україна така? Як ви живете?" Наші ходаки йому розповіли про важкі економічні реалії своєї батьківщини. Можливо Філіпа розчулила розповідь військових, і, як результат, він запропонував безкоштовно створити у Вінниці студію.

—Я й досі не розумію, чому тоді Філіп так вирішив. Через півроку на прес-конференції у Вінниці, він так відповів на це питання: "У майора Кравченка були такі очі, що я не міг відмовити". Але це, думаю, версія для преси, а чи вдасться мені коли-небудь дізнатися справжню причину такого його рішення, не знаю, - розповідає Олександр Кравченко.

Філ у Вінниці і мармурова кімната

— Через 10 днів Філіп Ньюелл прилетів до Вінниці. Оглянув те, що ми встигли побудувати, вказав, що ми не правильно зробили, дав свої поради, малював нам, як воно має бути і ми робили. Порадив облаштувати гранітом для природної ріверберації (залишкового «післязвуччя» у закритих приміщеннях) ударних інструментів спеціальну кімнату. Ми це зробили і так у нас з'явилась кам'яна студія із червоного мармуру, - розповідає Володимир Рухляда.

Під час перебування Філіпа у Вінниці організаторам студії довелось трохи попотіти щодо його харчування: заморський гість виявився повним вегетаріанцем, не вживав у їжу, навіть рибу і яйця.

Англійця налякали українські солдати

Окрім порад по проектуванню, Філіп Ньюелл вказав на те, які матеріали потрібно придбати для облаштування майбутньої студії. У переліку були речі, якими сьогодні уже нікого не здивуєш. А у 1996 році це була новинка і знайти усе назване Філом було непросто: мінеральна вата, гіпсокартон, силікон, пінополіуретан і т.п.
Неабияке здивування у англійця викликало використання у будівництві солдатських рук. Очевидно, у нього на батьківщині таке уявити було важко. А тут...
— В суботу, Філіп з перекладачкою Людмилою з'явився в студії де знаходився лише я, - розповідає Олександр Кравченко. - Через півгодини до мене підійшла Людмила: "Саша, Філ каже, що він уже півгодини не працює!" Я не надав цьому ніякого значення. Через півгодини ситуація повторилася. Ще через годину Філіп сказав, що він уже дві години не працює, взяв в руки пилку і почав різати якусь дошку. Я відразу все зрозумів, вскочив в машину і через 15 хвилин привіз в студію п'ятьох солдат із сусідньої військової частини. На цей раз прийшла черга дивуватися Філіпу. Напевно, ніколи в житті йому не доводилося бачити англійських або іспанських солдатів на будівництві.

А уже справжня паніка у іноземця виникла тоді, коли солдати узялися до складнішої роботи.

—Будівництво почалося з контрольної кімнати. Першим етапом було виготовлення плаваючої підлоги. В якості підкладки під неї використовувалася гумова крихта (подрібнені автомобільні покришки), прийнята в газовій промисловості для антикорозійної обробки труб. Під вікнами студії висипали купу цієї крихти. Але в ній були камінчики і шматки дерева. Я дав солдатам сита і змусив їх просіяти всю купу. Філ категорично заперечував, але я наполіг на своєму. Тільки потім я зрозумів, чому він був проти. У Західній Європі найдорожче в будівництві - це робоча сила. Просіювання гумової крихти, наприклад, в Англії, перетворило б її на "золоту". Повірити в те, наскільки дешева наша робоча сила, або в те, що "солдати - це взагалі безкоштовно", Філіпу було складно, - зауважує Олександр Кравченко.

Англійський тато

Будували студію шість кваліфікованих будівельників. Працювали завзято - з восьмої ранку приблизно до восьмої вечора. А Олександр Кравченко, аби постійно тримати руку на пульсі, на час будівництва взагалі перебрався  в студію жити.

—У нас дуже швидко сформувалася дружна команда. Будівельники раніше не робили нічого подібного, а Філіп заряджав своєю людяністю і ентузіазмом, і вже через кілька днів ми всі називали його "татом", що йому дуже подобалося. У Філіпа не було навіть натяку на якесь чванство перед робітниками, і розмовляв він з ними завжди на рівних. Ті відчували його ставлення і відповідали сторицею. Ніколи раніше мені не доводилося бачити, щоб будівельники працювали з таким ентузіазмом, азартом і ініціативою!

З перших днів я помітив, що Філіп ніколи не просив що-небудь зробити тричі, не тиснув, не наполягав. Крім найпринциповіших моментів. І один з таких незабаром настав, - розповідає майор Кравченко. - Одного разу, за день до виготовлення внутрішніх стін, Філіп зупинив мене: "Саша, завтра ми починаємо працювати з гіпсокартоном. Ти купив цвяхи, які я просив?» Йшлося про цвяхи довжиною 100 мм, тонких, з широкими капелюшками, квадратних в перетині, з невеликим "гвинтом", з насічками, бажано оцинкованих або хромованих. Природно, у нас такими цвяхами і не пахло. Щоб уникнути непотрібних пояснень, я сказав: "Філіп, таких цвяхів на Україні не бачив ніхто!" Після цього я показав Філу цвяхи, які у нас були - звичайні 100-міліметрові. Це його злегка спантеличило. Він відійшов, а потім повернувся: "Саша, є ідея! Поки ми почнемо працювати з гіпсокартоном, а це буде ще не скоро, хвилин через 15 (!!!), давай купимо до цих цвяхів тисяч 10-15 шайбочок". Для нього 15 хвилин - це було "ще не скоро"! Шайбочок ми так і не купили. Замінили їх квадратиками з оцинкованої бляхи, і це дуже здивувало Філіпа. Він взагалі постійно дивувався винахідливості наших робітників і їхній здатності з нічого робити маленькі чудеса.

Знімок 1996 року. Зліва направо: Філіп Ньюелл, Олександр Кравченко, Людмила Захарук, журнал "Шоу-Мастер"

Ще одна трохи кумедна і звична для українців, але дивовижна для іноземців, історія сталася, коли у будівельників закінчився пісок і потрібно було негайно його десь роздобути.

— Філіп вже знав, що в нашій країні сервіс і постачання - справа важка і затратна у часі. І коли я зібрався шукати пісок, Філіп захотів поїхати зі мною. Але метрів через двісті (о, диво!) я побачив зустрічний "КамАЗ" з піском. Я поставив свою машину поперек вулиці і пішов «на переговори» з водієм вантажівки. Вже через п'ять хвилин півмашини піску було вивантажено під вікнами студії. Філіп на якийсь час втратив дар мови! - з іронією розповідає Олександр Кравченко. - На другий день я відправився в Санкт-Петербург, де Михайло Матусов приготував для нашої студії пару низькочастотних гучномовців для моніторів дальнього контролю (JBL 2235H) і пару підсилювачів «Neva Audio». Не встиг я зійти з поїзда, як Михайло запитав: «Що там у вас сталося з піском? Філіп мені дзвонив вчора ввечері і розповідав цю історію хвилин 40 як сенсацію! Вже і на Заході знають ... »

—Коли постало питання обладнання студії апаратурою, Філіп привіз нам два раструби-пищалки для передачі високочастотних звуків. На митниці його спитали, що це він везе, він жартома сказав, що везе другу спеціальні пристрої для вирощування квітів, - посміхається Володимир Рухляда. Далі, ми шукали на що ж записувати звук? В пресі побачили повідомлення про комп'ютери для звукозапису, вирішили їх придбати. Дізнались, що на той момент програми і музичні плати здатні записувати звук були лише на "Макінтош", і ми другі у Вінниці придбали таку апаратуру.

—Проект вінницької студії був уже з самого початку цілісним і продуманим. Він включав в себе контрольну кімнату з об'єктивним дальнім контролем, тон-залу з нейтральною акустикою, приміщення з "мертвої" акустикою і кам'яну кімнату, своєрідну візитну картку Ф.Ньюелла, - розповідає Олександр Кравченко.

В перших числах вересня 1996 року студія була готова. Якщо на початку її будівництва Філіп пропонував зламати уже збудовані будівельниками-аматорами Кравченко, Рухлядою і Андрієвським стіни, то коли усе було готовим він зізнався Олександру, що помилявся і проект вінничан хоч і незвичайний, але дуже вдалий. В подальшому Філіп використовував елементи такого планування приміщень в своїх нових роботах.

"Комсомолець" Філ і портрет Леніна

Настав час прощатися з Ньюеллом. Вінничани дуже хотіли подарувати йому на пам'ять щось незвичайне.

— З огляду на наявність у Будинку офіцерів безлічі "предметів із символікою", ми прийняли Філіпа в піонери, в комсомол, зробили «Ударником комуністичної праці» (з усіма необхідними посвідченнями!), Нагородили почесною грамотою «За комуністичне ставлення до праці» і знаком «Воїн -спортсмен». А в одному із загашників він сам знайшов портрет Леніна (півтора на два метри, вишивка), який навіть не дав нам випрати (знаючи вже наші пральні), і забрав з собою, - розповідає з гумором Олександр Кравченко. - Прощання було сумним і оптимістичним одночасно. За ці три місяці ми всі стали однією командою; Філ був не тільки проектувальником і керівником будівництва, непохитним авторитетом, а й душею компанії, рівним серед рівних, одним словом - «татом». Філіпа проводжали і вінницькі музиканти, адже кожному з нас він залишив шматочок свого серця.

Успіхи і неочікувані підводні камені

Студія почала успішно працювати. Але, як це нерідко буває, проблеми народження і зростання змінюються проблемами дорослого існування. Так було і зі студією. Після зміни вищого керівництва ВПС різко змінилось і ставлення до нового закладу Будинку офіцерів.

—Потихеньку студію почали труїти: забирали всі зароблені гроші, намагалися впровадити «військову дисципліну», не давали коштів на обладнання та рекламу, встановили нагляд контррозвідки. Природно, все це відвертало від студії потенційних клієнтів. Потрібна була «бомба», і я її зробив, - повідомляє про події двадцятирічної давнини Олександр Кравченко. - Виконавець під псевдонімом Вітас «робився» на вінницькій студії. Саме тут, за підтримки начальника Будинку офіцерів, з кінця 1997 року по початок 1999 року, йому абсолютно безкоштовно записали два альбоми. Комерційний успіх Вітаса, у якому я був впевнений, обов'язково привів би до комерційного успіху самої студії. У серпні 1999 року я домовився з Євгеном Ступкою (одним з найщасливіших і грамотних продюсерів України) про спільну "розкрутку" Вітаса з жовтня. Та не сталося, як гадалося. 

Air Force Studio, м.Вінниця. Знімок 1999 року. Зліва направо: Олександр Хорєв (барабанщик), Павло Шепета (піаніст), Дмитро Зайчук (аранжувальник Вітаса), технік-стажист, Вітас, Михайло Барановський (гітарист), Олександр Кравченко (керівник студії, звукорежисер, аранжувальник); попереду - Вікторія Самборська (back-вокал), журнал "Шоу-Мастер"

Конфлікт інтересів студії з військовим керівництвом досяг апогею на місяць раніше. Олександр Кравченко змушений був відійти від справ і звільнитися з армії. Ну, а Вітаса запросили у Москву.
—Зараз я слухаю "Оперу №1", яку від "А" до "Я" робив своїми руками, але ніде в титрах немає мого прізвища, - з гіркою іронією зауважує Олександр Кравченко.

Нове дихання військової студії звукозапису

Після уходу майора Кравченка і описаних ним реалій з життя студії відбувся певний занепад в роботі його дітища, студія вона почала простоювати. Нове дихання в неї вдихнув у 2011 році новий керівник, музикант, гітарист, енергійна і творча людина Андрій Верніковський.

фото з ообистої сторінки у фейсбук Андрія Верніковського 

За його керівництва студія ожила, змінилась і її назва з "Ай-форсе" на "Иначе", яка наче протест проти попереднього занепаду і стратегічний принцип, який говорить, що тут усе по іншому ніж в інших, краще.

Тут записувались зірки

– З початку роботи у 1996 році військової студії звукозапису при Вінницькому Центральному Будинку офіцерів тут записувалось чимало відомих виконавців. В їх числі, - гурти Океан Ельзи, ТiК, MORJ, The HYPNOTUNEZ, РАПІРА, виконавців Лері Вінн, Вітас, Михайло Бароновський, й інші, - розповідає Володимир Рухляда. - Ані Лорак на зарі своєї кар'єри записала тут дві пісні. Довго у студії записувався нині покійний Алексанян зі своїм ансамблем, який отримав "Золотий диск" і "Гран-прі" на рок-фестивалі у Парижі.

фото з особистої сторінки у фейсбук Андрія Верніковського 

Пробував тут записуватись і виправляти свої фонограми Василь Зінкевич, який приїздив на фестиваль "Крила України". Також, народний артист України Микола Свидюк, ансамбль "Дармограй" тут створив кілька своїх альбомів, приїздив й інтернаціональний колектив в складі музикантів з Польщі, Німеччини і багато інших колективів та виконавців. Нині в студії записуються і учасники нашої дитячої вокальної студії "Вікторія" і виконавців з центру військово-музичного мистецтва і з військових частин.

Музиканти і виконавці які цінують високу якість звуку звертаються до вінницької студії звукозапису "Иначе". І це не дивно: володіючи винятковими акустичними характеристиками процес звукозапису, зведення та мастерингу тут відбувається на найвищому рівні.

Працює студія в різних музичних стилях і напрямах, із знаними компаніями, продюсерами і артистами, дарує людям чистоту і справжню красу звучання.

Читайте, також: Птах на Будинку офіцерів у Вінниці «ховає» всередині танк 
Фото: Сергій Білоус і журнал «Шоу-Мастер»