Якщо сьогодні запитати вінничан, чи знають вони, якою була емблема, що раніше прикрашала центральний фасад вінницького Будинку офіцерів, відповісти зможе не кожен. Навіть з людей старшого покоління не усі це пам'ятають: одні забули, інші на неї не звертали уваги, а молодь просто не знає. Та й і до стилізованого зображення птаха з розкритим крилами, який нині прикрашає будівлю і вказує на її призначення, ми звикли за останні десятиліття. Здається, що він був тут завжди. Хоча його історія нараховує лише двадцять років, а до цього 70 років там був інший символ, повідомляє Vlasno.info.

Нагадаємо, колектив "Медіа Центру "Власно" пропонують вінничанам долучитись до створення відеопроекту "Історія будівель Вінниці" інформаційно та фінансово.

Радянський танк, який не зачепили гітлерівці

Так як гарнізонний будинок офіцерів, збудований у 1939 році минулого століття мав пряме відношення до армії, був центром культурно-політичного та військово-наукового життя гарнізону, то, спочатку, його прикрашав стилізований барельєф легкого, швидкісного танка БТ-7, як символ міці і мобільності радянських збройних сил. З обох боків від танка були створені стилізовані приспущені прапори. Їх можна бачити і сьогодні біля нового символу – птаха. На головному фасаді Будинку офіцерів танк знаходився до 1997 року. Як це не дивно, знаходиться там і зараз. Але не всім про це відомо. Автори нового символу, коли монтували його на це місце, вирішили барельєф не чіпати і поверх нього встановили інший символ, - першу емблему Повітряних сил збройних сил незалежної України: сокіл, що летить.

Вінничанин – автор символіки українських повітряних сил

Новий символ на фасаді вінницького Будинку офіцерів з'явився рівно 20 років тому, у липні 1998, з легкої руки тодішнього командувача Військово-повітряних сил України генерал-полковника Володимира Антонця. Високий начальник був налаштований дуже проукраїнськи і тому прагнув створити власну українську символіку повітряних сил молодої держави, аби вона відповідала і її духу, і новим реаліям. Завдання придумати нову емблему генерал Антонець дав вінничанину, який щойно перевівся до Вінниці зі свого місяця служби у Прибалтиці, начальнику музею ВПС України Валерію Ляхову. І той одразу узявся до роботи, зробив перші ескізи і нового символу Будинку офіцерів і першої символіки ВПС України, яка з його благословення шість років, з 1996 до 2002, прикрашала, шеврони, фуражки, груди українських льотчиків.

Пластиковий сокіл, який пережив себе

– Наказ командувача Володимира Антонця створити нову емблему я отримав в травні 1996 року коли були перші навчання Військово-повітряних сил України з бойовим застосуванням, - розповідає автор емблеми Валерій Ляхов. - На той момент я уже зробив перші напрацювання, ескізи, потім був довгий процес їхнього затвердження і удосконалення. В 1997 році знак був повністю готовий і остаточно затверджений в міноборони України. Антонець дав команду: «Давайте застосуємо хоча б оцей знак який у нас уже є, аби змінити радянську символіку».
Так уже 1997 році Валерій Ляхов з колегами зробили великий фанерний щит розміром 3 на 4 метри і закрили ним танк. Сам щит пофарбували у голубий колір і на цьому фоні автор намалював птаха, який був майже таким, як той, що ми нині бачимо на фасаді.

– Ця нова імпровізована емблема простояла до осені 1997 року, - розповідає автор емблеми. - Потім, все ж таки, постало питання, що варто зробити цей новий символ Будинку офіцерів капітальним. І навесні 1998 року генерал Антонець дав команду приступити до робіт. Грошей на виготовлення капітального знака не було, але Антонець пообіцяв кошти знайти. З свого боку я підготував ескізи, хоча, спочатку, ми звернулися по допомогу у Вінницький художній фонд. Міркували так: там хороші спеціалісти, вони краще розуміються на таких речах. Але, нас вони не зрозуміли і тому нічим не допомогли.

Був в числі художників фонду і відомий вінницький скульптор, першокласний фахівець. Він загорівся бажанням створити новий символ.

– Спочатку мова йшла про чеканку з міді. Бо ми розуміли, що лиття ми не потягнемо через його високу вартість. Думали зробити бетонну емблему із мармурової крихти, гарно її відшліфувати. Але не наважились: її маса мала бути солідною, а піднімати знак було потрібно на 17-метрову висоту фасаду, побоялись. Врешті-решт зупинились на чеканці. Але нічого з того не вийшло: скульптор запросив у міністерства оборони за свою роботу астрономічну суму – майже 30 тисяч доларів. В міністерстві були шоковані і відмовились від послуг уславленого скульптора. Не менш шоковані були і ми. Постало питання: що робити далі, перебирали усі можливі варіанти.

І тут Валерія осінило: а що, як зробити емблему Будинку офіцеру з пластику.

– Я згадав, що мій брат займається ремонтом пластикових бамперів, і звернувся до нього, - розповідає автор емблеми. - Ми обмізкували з братом цю ідею, і вирішили ризикнути. В коштах пластиковий символ виходив у чотири рази дешевше. Вийшли з цією пропозицією на командувача.
Зрозуміло, що спочатку був певний скептицизм, не знали, скільки той пластиковий птах протримається, але Антонець був людиною мудрою та далекоглядною і сказав: « А давайте спробуємо, я готовий ризикнути».

І почалась копітка праця над створенням нової емблеми. Уже в липні 1998 року Валерій разом з братом створили новий знак. Це знову був птах, що летить, розмах його крил сягає шести метрів, висота три метри. Сама скульптура складається з багатьох частинок, які прикріплені на міцний зварний каркас. Пофарбовано емблему дорогою автомобільною фарбою, що за 20 років не втратила свого блиску, і, як можна бачити, знак досить непогано виглядає й нині.

– Збирали ми емблему в майстерні мого брата. Зробили її в стислі терміни за 1,5 місяці до Дня авіації, який відмічається в останню суботу серпня. Але емблему, за наказом Володимира Антонця, ми встановили ще в кінці липня 1998 року. Так само я розробив тоді і дизайн того літака, що нині стоїть поруч з Будинком офіцерів. До речі, до Вінниці він прилетів власним ходом. Фарбувала його команда з Одеси.

Стежив за процесом створення нового символу Будинку офіцерів персонально начальник управління виховної роботи ВПС генерал-майор Геннадій Котляр. Він часто приїжджав у майстерню, потім доповідав главкому як просувається справа.

– Коли емблема була готова, ми показали її генералу Антонцю. Главком оглянув новий символ і сказав: «Мені подобається, ставте». А усі у нас знають, що Антонець людина дуже вимоглива і прискіплива. Вимагав, щоб там був український дух тощо, - каже Валерій Ляхов.

Цікаво, що новий знак для Будинку офіцерів створювався як тимчасова споруда до кращих часів. В майбутньому планувалось там зробити більш капітальну скульптуру. Але після Скнилівської трагедії на Львівщині, коли під час показових виступів на людей упав літак і багато глядачів загинули, у ВПС всім було не до емблеми.

– Після Скнилова про знак забули, хоча я вважаю, що щось потрібно обновити, каже Валерій Ляхов. - Бо це найперший, тимчасовий варіант цього птаха. Ми давали на нього гарантію п'ять років. Ніхто не сподівався, що цей пластмасовий птах простоїть 20 років в нормальній якості. Антонець тоді казав, що його це влаштовує. А як будуть кошти, то зробимо обов'язково мідний чи барельєф з каменю.
Цікава і спірна ситуація виникла тоді і стосовно барельєфу радянського танка, який був головною частиною архітектурного ансамбля.

– Монтуючи нову емблему, ми зупинились на половині шляху, - розповідає автор монументу. - Бо якщо почалась боротьба з тоталітарною мистецькою спадщиною, то ті прапори які там сьогодні видно, теж потрібно було демонтувати. Бо це ж не українські прапори, а старі радянські. Але ми подумали: якщо німці під час окупації не зачепили стилізоване зображення танка, не зламали його, він їм не заважав, то і ми його ламати не будемо. Плюс, ми не знали, чи не вплине демонтаж танка на увесь карниз, переживали, що він, під час демонтажу може обвалитись. Тому прапори залишили, а танк просто сховали під птахом, залишили його для істориків. Нову емблему ми висунули на 50-70 сантиметрів в перед старого барельєфа. Ніхто й не помітив, що під нею ховається танк, - посміхається художник.

До речі, спеціальної художньої освіти автор символіки українських Повітряних сил і емблеми вінницького Будинку офіцерів Валерій Ляхов немає. За плечима у нього віськові навчальні закладі і вінницька художня школа. А ще, талант і велика любов до повітряних сил та України.

Фото: Сергій Білоус