У неділю пообіді палала західна частина Ободівки Тростянецького району Вінниччини. Полум'я здіймалося вище дерев, а сильний вітер, пориви якого того дня сягали 15 м/с, розносили чорний попіл та іскри на половину села. Селяни навіть припускали, що горить газ. На щастя, то був не газ. Горів сухий очерет в долині, який специфічно «вибухає» під час горіння через повітря, що утримується в його трубчастому «тілі».

– Гектарів до 15 вигоріло, – оцінює масштаби пожежі Ободівський сільський голова Костянтин Ременюк. – Постраждав рослинний і тваринний світ, адже там живе багато птахів і вони саме гніздяться. Але орнітологічного контролю немає, тому ступінь збитків визначити важко. Могли також загинути ондатри і видри, плазуни, які живуть в долині. Найгірше те, що могли загорітися будинки.

У поліцію сільський голова не звертався, бо думає, що то був не навмисний підпал, а просто хтось із селян безпечно запалив сухі рештки після прибирання своєї садиби.

Пожежу не гасили. Її зупинила сама природа, але не без корекції людей. Горіло в долині річки Бережанки, яка з'єднує собою ряд ставків, в тому числі Лебедине озеро. Минулої осені зловмисники зробили пробоїну у кам'яній греблі зарибленого озера, щоб, задля наживи, спустити з нього воду.



– Озеро утримує баланс всієї води по Ободівці, – розповідає Костянтин Васильович. – Коли знизився рівень води в озері, на півтора метра упала вода в криницях домоволодінь в районі Кочугур і частково Лозів, там 350 дворів. У свердловинах, глибина яких 60 м, вода понизилася на три метри. Небайдужі жителі села замурували греблю, в озері рівень води відновився, вода розлилася по леваді, наповнила очерети – тому й зупинився вогонь.

У долині живе дві лебедині сім'ї. Причому, поки не піднялася вода, родина, яка оселилася раніше, сусідів не терпіла. Тепер співродичів не гонять, місця вистачає всім.


Раніше на озері було багато лебедів, недарма ж і назву має – Лебедине. За пана Сабанського підіймалося питання надання Ободівці статусу містечка із використанням Магдебурзького права, тобто, щоб податки залишалися на місцях і йшли на розвиток громади. Тоді ж велика увага приділялася і питанню збереження природи. Сабанський побудував палац, заклав на 18 га парк, звелів викопати озеро, заселив його рибою та різною птицею. Пани та панянки спускалися до озера з маєтку на горі милуватися лебедями та купатися. А щоб ногам було зручно по дну ступати, туди заклали великі глиняні плити.

Сьогодні у тому історично-мальовничому місці ободівчани хочуть зробити рекреаційну зону. Вже розчистили частину дна, прибрали береги і парк (за два дні вивезли 20 причепів сміття).

– Хочеться, щоб було місце, де можна залишитися наодинці з природою, – каже Костянтин Ременюк.

Фото: Оксана Гайсин