У селі Тростянець Тиврівського району затягується судова справа про побиття 40-річної поштарки Олени Остапчук, на яку ще в листопаді позаминулого року напали п'яні односельчани. Про це кореспонденту газети "Правди сила" повідомила потерпіла.

– Як сьогодні пам'ятаю той страшний день. Мене викликали на роботу й, не зважаючи на сильний дощ, я пішла. Проходячи повз місцеве кафе, побачила двох чоловіків, які розпивали спиртне й майже не тримались на ногах. Не звернула на них уваги й пішла далі, коли почула, як мене хтось доганяє. Обернулась, а один з односельчан накинувся на мене й повалив з ніг. Я впала в багнюку й взяла під себе сумку з людськими грошима, які несла на роботу. Дуже боялась, щоб їх у мене не відібрали, оскільки віддавати не маю з чого. Але грошей вони не чіпали, а лишень били мене. Спочатку руками, а потім ногами. Через сильну зливу на вулиці нікого не було, тому нікому було й заступитися, – розповідає Олена Остапчук. – Коли я від них вирвалась, відразу побігла на пошту, там мене переодягнули й викликали лікаря. Через зламані ребра та гематоми мені довелось лежати в лікарні. Заявила в поліцію. Усе вже мало б вирішитися в суді, але справу постійно передають з однієї установи до іншої. Я просто в розпачі – не знаю, що робити, не знаю, де шукати захисту.

Незадовго до цього конфлікту Олена розійшлась із чоловіком, бо той пішов до іншої жінки, братом якої є один з нападників.

– Олена немісцева, вона переїхала в наше село після того, як вийшла заміж. Майже 17 років вони проживали разом, а після того, як розлучились, почались конфлікти одне з одним. Так склалося, що один з нападників, Олександр, є рідним братом жінки, до якої пішов Оленин чоловік. Можу припустити, що причиною побиття став сімейний конфлікт. Іншого пояснення цій історії знайти не можу, оскільки обидві родини дуже хороші, роботящі й про жодну з них не можна сказати поганого слова, – говорить сільська голова Ірина Борщевська.

Ще в березні 2016 року справу про побиття жінки передали до суду.

– Співробітники поліції провели досить вагому роботу в ході розслідування цієї справи. Уже в березні минулого року всі докази зібрали й передали до суду, – коментує речниця вінницької поліції Анна Олійник. – Було подано дві заяви: одна про побиття, а друга – стосовно викраденого телефону. У ході слідства не було встановлено, що телефон був вкрадений, його так і не знайшли, і ніхто його жодного разу після того не вмикав. Тому досудове розслідування про грабіж ще триває.

Зараз справа перебуває не в Тиврівському (за місцем проживання), а в Немирівському суді. Жінка не може їздити на судові засідання в інший район, оскільки доглядає дитину з інвалідністю, яку не має на кого залишити, тому справу судді розглядають уже майже рік, а результату й досі немає.

У суді пояснили: розглядати справу за місцем проживання потерпілої просто немає кому.

– Оскільки в Тиврівському районному суді немає складу суду, який може слухати цю справу, Вінницький апеляційний суд направив її до нас 15 квітня 2016 року, – розповідає голова Немирівського районного суду Сергій Науменко. – Розглядається справа за статтею 122, частина перша, згідно із якою обвинуваченому Олександру М. загрожує три роки виправних робіт або обмеження волі до трьох років. Річ у тому, що Олександр не визнає своєї вини, а потерпіла не приїжджає на суд. Тому ця справа й розглядається майже дев'ять місяців.

Наступне судове засідання призначили на 14 березня.

Фото: 112.ua