В середині травня 2017 року вінницькі правоохоронці - прокуратура та СБУ - через прес-служби поширили повідомлення про попередження нібито замовної протестної акції із блокування автодороги на замовлення російської сторони.

"Під час обшуку в одного із представників обласного осередку проросійської політичної сили правоохоронці вилучили розроблені схеми блокування «протестувальниками» автошляху міжнародного значення поблизу Вінниці і гроші, що призначались для організації акції. Також у зловмисника вилучено російську символіку (прапори РФ, георгіївські стрічки) та окремий телефон для зв'язку з російською стороною", - йшлося у повідомленні СБУ від 18 травня 2017 року. 

Vlasno.info одночасно написало синхронні інформаційні запити до СБУ та прокуратури із запитанням, чи триває слідство, чи оголошено причетним особам про підозру у вчиненні злочину, чи закрито кримінальне провадження. Отримали відповіді та аналізуємо їх.

Відповіді аналогічні: кримінальне провадження закрито. Правоохоронці наводять підставу, на якій у резонансному кримінальному провадженні поставлено крапку.

Йдеться про пункт другий частини першої статті 284-ої Кримінального процесуального кодексу України.

"Кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення", - йдеться у букві закону.

То чому ж, попри показову резонансність та впевнену "сміливість" у повідомленнях прес-служб правоохоронців, провадження довелося закрити, а процесуальні кроки слідства у ньому не дійшли навіть до оголошення підозри? Чи була присутня у цьому кримінальному провадженні "російська сторона" де-юре та чого не вистачило для того, аби скерувати матеріали кримінального провадження в суд?

Кримінальне провадження зареєстрували за фактом готування до державної зради: частина 1 статті 14 ККУ, частина 1 статті 111 ККУ.

І, незважаючи на презумпцію невинуватості, і регіональні вінницькі, і всеукраїнські, і навіть російські ЗМІ безапеляційно заявили, що силовики "затримали", "арештували", "судять" Івана Бондарчука, який досі кілька років поспіль був організатором "Безсмертного полку" у Вінниці. Хоча протягом усього досудового розслідування Бондарчук лише надавав пояснення, будучи просто фігурантом справи.

Гучна "зрадницька" стаття звучить так:

"Державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України,- карається позбавленням волі на строк від 10 до 15 років".

Відсутність іноземного впливу

Власне, "каменем спотикання" у диспозиції статті 111-ої стала теза про "надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги...". Бо слідству не вдалося за понад півтора року знайти фактичних доказів того, що саме російське завдання - іноземне - виконував Бондарчук.

Так, під час обшуку у Бондарчука вилучили та арештували телефон, на якому була переписка із "Сергієм", який, нібито, був громадянином Російської Федерації. Ухвалою суду було надано тимчасовий доступ до документів, які містять інформацію про телефонні з'єднання абонентського номеру цього "Сергія". У слідстві мали би отримати інформацію про ІМЕІ абонентів, номер абонента, на телефон якого було зроблено дзвінок та з яким відбувалося з'єднання, дату та час здійснення дзвінка, напрямок дзвінка, азимут здійснення дзвінка та розташування телефонної вишки тощо. Втім, аналіз трафіку не дав очікуваного та доказового результату - "руки Москви" не знайшли.

Не вдалося її отримати і з переписки через поштовий сервіс Gmail, який, ймовірно, Бондарчук міг використовувати як конспіративний канал зв'язку. Слідство пішло в суд та просило тимчасового доступу до поштової скриньки. Компанія «Google Inc.» розташовується в США, штат Каліфорнія. Суд дозволив слідству понишпорити в переписці.

Але поки правоохоронці отримували підписи всіх начальників, спускаючи документ по власній владній вертикалі, погоджуючи всі внутрішні дозвільні документи тощо, закінчився термін дії ухвали суду - 1 місяць. Відтак, заокеанський Gmail свого слова не сказав у цьому кримінальному провадженні. Через бюрократичну українську складову.

Іще одна можлива "зачіпка" для слідства - кошти на протест. За інформацією органів, через відділення поштового оператора і мала надійти готівка у Вінницю до Бондарчука. 

Слідство за допомогою судового дозволу роздобуло накладні від "Європошти", але з'ясувалося, що "російські" кошти передавалися у Вінницю на "проросійську акцію" із... Києва. Передавала жінка, її допитали як свідка. Вона ж кошти мала отримати від близької подруги такого собі Миколи Дульського - лідера радикальної громадської організації "Наждак". Його останній "проект" - провокації на Заході України. Втім, Дульський є громадянином України. І, навіть попри те, що знаходиться він на території РФ, не є іноземцем, чого вимагає "зрадницька" 111 стаття Кримінального кодексу - аби був слід іноземної спецслужби, організації чи громадянина.

Відсутність шкоди інформаційній безпеці

Акція із блокування автошляху, все ж, не відбулася. І хоча прес-служби силовиків казали, що то вони (силовики) "попередили" її, офіційні покази Бондарчука свідчать про інше. Він, нібито, приїхав на місце проведення акції, побачив, що зібралося замало людей, і...передумав проводити протест, бо "побоявся провокацій".

Крізь призму Кримінального кодексу це можна назвати "по-розумному" так: добровільна відмова від вчинення злочину. Бондарчук каже, що ніяких вказівок від когось "зі сторони" не отримував. Не знайшли нічого і в його телефонах, де йшлося би про вказівку про скасування акції.

Не відбулося акції - немає шкоди інформаційній безпеці. Саме цього, серед іншого, вимагає диспозиція "зрадницької статті" Кримінального кодексу: аби хтось чимось нашкодив Україні.

До слова: на п'ятому році гібридної війни із РФ в Україні досі немає методології проведення експертизи щодо нанесення шкоди інформаційній безпеці України. Якби акція і відбулася - за якою шкалою вимірювати, наскільки вона нашкодила національним інтересам? Які офіційні дані, цифри чи висновки долучати до матеріалів справи, аби згодом суд визнав їх допустимими доказами?

Власне, вищеперерахованих недоліків та кримінально-процесуальних прогалин було достатньо для того, аби слідство та прокуратура не бралися оголошувати (хоча дуже, напевно, хотілося) про підозру Івану Бондарчуку. А відтак - і скеровувати справу до суду.

19 грудня 2018 року провадження закрили у зв'язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Арештоване майно (телефони, ноутбук, готівка) повернули Бондарчуку. Томи матеріалів провадження відправлять вже на полицю історії.

Фото: Орися Восьмирук, sbu.vn.ua