Резонансне вбивство у Калинівській райлікарні сколихнуло не тільки райцентр та Вінницьку область, але й всю Україну. Рідні, близькі, друзі Юрія Ярошука досі не можуть повірити у його смерть.

– А їх у нього багато, бо Юра був дуже компанійським. До нього часто всі в гості ходили, і він ходив. Зараз зі всіх куточків країни дзвонять, співчувають, підтримують, допомогу надають, – крізь сльози розповідає сестра дружини Ярошука Олена Леонідівна. – Любив людей, любив друзів, любив родину. Дуже любив свого сина Максима. Він пізня дитина, другий клас закінчив. Просто у Юри з Олею довго не було дітей.

Максимові досі не сказали про горе, яке спіткало родину. Зараз він на літніх канікулах у дідусі і бабусі у селі Павлівка.

– Постійно дзвонить на мобільний Юри, потім перепитує, чому батько трубки не бере. Ми виправдовуємось, що тато дуже зайнятий, постійно на операціях, і не може відповісти. Навіть не уявляємо, яка буде у дитини реакція, коли скажемо, що батька вже немає, – схлипує Олена Леонідівна. – Він же за Юрою постійно "хвостиком" ходив, вчився усьому в нього, брав приклад. А Юра виховував його по-чоловічому, без сюсюкань. Завжди дотримував слова. Якщо обіцяв щось купити синові, обов'язково купував. Усім забезпечував, але не балував. Хотів, щоб Максим виріс справжнім чоловіком. Разом на риболовлю їздили, по гриби ходили. Навіть облицювальні роботи в басейні, який побудували в Павлівці, своїми руками робили. Але ще не до кінця все зробив у басейні, не встиг.

Жінка переводить подих, зітхає. Зізнається, що їй та ще одній сестрі-близнючці Ольги Юра був більше, ніж зять:

– Ми всі його вважали за рідного брата. Наскільки він був порядний, справедливий. Велика людина з великою душею. І в прямому, і в переносному значенні. Мав зріст 1,94 метра при вазі 120 кілограм. То хіба той худий 62-річний Грицишин міг випадково вбити 44-річного велетня? Ніхто в це не вірить. Це було цілеспрямоване вбивство, точні смертельні удари. Напередодні не один раз чули від того лікаря: "Я його вб'ю". І ножа завчасно приготував. Розказували, ще за одним лікарем ганявся по лікарні. Не зрозуміло тільки, чому на Юру "вз'ївся" через своє звільнення, адже наш зять просто виконував обов'язки заввідділенням. І не підписував заяви про звільнення.

Як стало відомо Vlasno.info, напередодні трагедії лікаря-вбивцю тимчасово відсторонили від роботи, а не звільнили. Мовляв, знову візьмуть у штат після проходження психіатричної експертизи. Знайомі розказали, що він здавна лікувався від розладів психіки. Його покійна дружина, якої не стало торік, слідкувала за здоров'ям чоловіка, щоб той дотримувався графіка прийому ліків, тому той почував себе задовільно. Але після її смерті на поведінку лікаря скаржились й пацієнти, і медсестри, і санітарки. Кричав, обзивався, хапав за грудки.

– Нам теж казали, що від нього всі плакали. А Юра — людина принципова та прямолінійна, не терпів недбалості, непорядності, – зазначає Олена. – Він на двох роботах працював, щоб забезпечити родину. Він не визнавав хабарів, тому "пахав" на обох роботах. Адже на чергування у "Борис" приходилось їздити у Київ.

Колеги Юрія Васильовича не встигли його врятувати, хоча вбивство сталось біля палати реанімації. Він помер, тільки-но його поклали на носилки.

Vlasno.info висловлює щирі співчуття рідним та колегам загиблого.