Сьогодні увечері вінничани зібралися біля вінницької Вежі, аби вшанувати пам'ять талановитого композитора, свідомого українця, світлої людини – Кузьми Скрябіна.
Протягом дня у соціальних мережах українці з усіх областей самоорганізовувалися, аби увечері на центральних площах міст та містечок запалали мільйони вогників пам'яті.

Страшна вранішня звістка сколихнула сьогодні Україну: після вечірнього концерту у Кривому Розі співак поспішав на літак. Близько восьмої ранку зіткнулися молоковоз та позашляховик, у якому знаходився Андрій. Скрябін не впорався зі швидкістю та врізався у задній міст вантажівки. Від отриманих травм він помер на місці.

Вінничани несли свічки, лампадки та квіти до портрету Андрія Кузьменка, що так сюрреалістично та неправдоподібно був оперезаний чорною стрічкою у правому нижньому кутку.
Під час зустрічі вінничан слова були зайвими: мовчки стояли, схлипували, шморгали носами, руки гріли лампадками та на душі було прохолодно від втрати чоловіка, який мав би ще довго жити, творити, надихати інших, любити країну, бути «сам собі країною», виховувати своїми текстами покоління молодих українців, на власному прикладі показувати що жити та творити українською мовою можна і це круто та стильно, збираючи стадіони чи арт-паби із своїми концертами, щирою усмішкою та безпосередністю.

Людина жива, поки про неї пам'ятають. Тож на випускних вечорах давайте дружньо затягувати про те, як «перший раз до ранку не повернешся додому». Приїздіть до мами та «на кухні не одну годину собі на різні теми» посидьте, переглядайте старі фотографії, розклавши їх на стіл, бо «за гроші не купити тільки час». Коли ходите по місту і на вас тиснуть люди чи небо – танцюйте «страшно веселий танець пінгвіна». А коли опиняєтеся у маршрутці – знайте, що то «велика собача будка». Коли керівництво країни робить невдалий геополітичний вибір чи щось на кшталт – «не стидайся, то твоя земля. Не стидайся, то Україна. Добре там є, де нас нема. Стань для батька нормальним сином». Завжди пам'ятайте «тіні на стінах, місця щасливих людей» та не пливіть за течією. Він не плив. Хоча, «люди – як кораблі. Кожен пливе, поки хвиля несе. І поки глибока вода».