На Вінничині громада 40 років повертала собі ставок

Мешканці села Приборівка Липовецького району протягом 40 років не користувались ставком, який розташований на території сільської громади.

– Нам не дозволяли цього. Людям доводилось їхати за 40 кілометрів від села, щоб половити риби, - говорить мешканець Приборівки Микола Огородник. – І це при тому, що у власному селі маємо 30 гектарів водного плеса. Колись давно сільрада прийняла рішення без громадського обговорення, і ми втратили ставок. А судитись з орендарем дуже довго, на це роки підуть.



Отож, громада вирішила скористатись таким інструментом самоврядування, як загальні збори.

– В липні 2014-го ми розробили і прийняли Статут територіальної громади, щоб мати право приймати рішення стосовно власності нашого села. Ми ж просто не знаємо своїх прав по Конституції, згідно якої саме народ є власником усіх національних багатств, в тому числі і водних ресурсів. І по Конституції, якщо є територіальна громада, мають скликатися загальні збори. Ми так і зробили, відтак рішення, які приймаються загальними зборами, і є законними. А то виходить, що ставок наче у нас є, а реально нас туди не пускають. Орендар навіть бетонним парканом частину берега обніс. А далі — все заросло верболозом. Все зробив, щоб ми не могли добратись до води, - скаржиться Микола Іванович.


За словами ініціативної групи Приборівської територіальної громади, доступу до ставка селяни не мають з 1978 року. А у постійне користування його віддали у 1981 році. Орендар зазначив, що він добровільно нікому права власності не передав, тому на законних правах має право користуватись ставком.

– Ситуація змінилась, коли ми почали активно виборювати свої права власності на ставок. Тоді колишній власник Василь Плахотнюк попросив дати можливість хоча б рибу дати виловити, – говорить Євген Бирко.

Мешканці Приборівки погодились почекати, а потім взялися за розчищення прибережної смуги від верболозу. Також самі зарибили ставок.
Але орендар вважає дії громади незаконними.

– Це якійсь бєспрєдєл! Буду оскаржувати це у суді. І кваліфікуватиму це як самозахват, – запевняє директор дочірнього сільськогосподарського рибного підприємства "Прилуцький рибцех" Василь Плахотнюк. – У мене є договір на постійне користування. За що я тоді плачу 500 тисяч гривень податку щороку? Постійно зарибком займаюсь.

– Хай подає в суд, – коментує Микола Огородник. –Але сумніваюсь у цьому. В суді будуть вимагати всі документи на ставок, а там така плутанина, що ніхто розібратись не може. До того ж, якби він відчував правду на своєму боці, то не пропонував нам компроміс: мовляв, давайте разом користуватись ставком.

Голова Приборівської сільради Інна Рябоконь зазначає, що по документах ставок знаходиться за межами села, і сільрада немає повноважень, щоб вплинути на ситуацію.

Вінницький юрист Назар Слізяк зауважує, що стаття 51 Водного кодексу України передбачає, що орендар водного об'єкту має забезпечити місцевих мешканців пляжем та місцями для риболовлі.

– І робити це безоплатно. Постанова Кабміну № 420 від 29 травня 2013 року затверджує типовий договір для всіх користувачів водних
об'єктів незалежно від того, приватні вони чи державні. І якщо орендар не дотримується цих вимог, з ним можна розривати договір.

Фото та відео Тетяни Щербатюк