Українських товарів у сімферопольських магазинах поки що не бракує

Майже два тижні продовжується продовольча блокада кримського півострову. Активісти із Правого сектору, батальйону «Крим» та кримськотатарського Меджлісу блокували проміжок дороги у напрямку півострову біля прикордонного пункту пропуску "Чонгар". Подібні акції проходять і на двох інших пунктах пропуску до окупованого Криму: "Каланчак" та "Чаплинці".

Прямувати до окупованого Криму мені було зручніше через пункт пропуску "Чонгар". Там я вперше й познайомився з протестувальниками. Звичайні патріотично налаштовані люди. Дуже ввічливі, у військовій формі. Із зброї – тільки ножі у бійців Правого сектора, інші учасники з прапорами.

– Українські компанії мають негайно припинити торговельні відносини з Кримом, – наголосив один із мітингарів Андрій. – Оскільки територія півострову була окупована Російською Федерацією, зараз там знаходяться ворожі війська. Акція буде безстроковою, поки Путін не залишить південну українську землю.

Моє авто не обшукували, але запитали, чи є в мене зброя та харчі. При цьому наявність харчів їх бентежила найбільше. Я залюбки відкрив багажник, показав сумки. Півтонни ковбаси чи цистерна горілки в мою ластівку не влізе, тому мене «відпустили з Богом».

На шляху до російського пункту пропуску ніяких фур не помітно, лише багато автівок та пішоходів з валізами. Попри встановлені пікетниками блокпости , українських товарів «за поребриком» не бракує. Російський прикордонник жадібно втамовує спрагу херсонським апельсиновим напоєм, а біля військових наметів окупантів розкидані порожні пляшки з-під української мінералки.

Квест по сімферопольських супермаркетах пройти не вдалося. Мене вивели здоровенні охоронці та змусили видалити з картки пам'яті усі світлини. Повернувшись до магазину, звернув увагу, яким допитливим поглядом покупці приглядаються до українських товарів. Половина товарів на полицях привезена з Херсону. Біля кас у тих же радянських чергах познайомився з двома домогосподарками – Лізою та Анютою. Обидві кримчанки, народилися у Сімферополі та бачили своїми очима усі витівки "ввічливих зелених чоловічків". Ганна принципово бере українську продукцію:

— Навіть не знаю, що буде без українських харчів. Російське якесь без смаку, дороге та неякісне. Я не думаю, що буде голод, як у тридцятих – багато кримських підприємств легкої промисловості залишилися на плаву, поромами привозять російське. Ситуація мені чимось нагадує блокаду Ленінграда. Але ми встоїмо, я впевнена.

Єлизавета навпаки — панікує у світлі останніх подій на кордоні:

— Ми пропадемо без України, у нас нічого свого нема — ні світла, ні води, ні харчів. Обіцяли повну блокаду. Для нас буде дуже важка зима. Бачите, скільки овочі коштують? Я забула, коли останній раз купувала цукерки!

Політологи оцінюють позитивно подібні акції, але великої користі від них не бачать.

– Я повністю підтримую дії кримських татар. На жаль, інших дієвих важелів для актуалізації «кримського питання» у них нема, – каже політолог, голова Єдиного Координаційного центру «Донбас» Олег Саакян. – З точки зору стратегічний цілей України ця акція неефективна і навіть шкідлива. Що ми отримуємо наприкінці: не регламентацію товарообігу з Кримом на вигідних політичних, стратегічних та економічних умовах, а повну здачу позицій.


Фото зі сторінки Іллі Ківм у соцмережі Facebook