У Вінниці з'явився винятковий шанс вперше за всю свою історію отримати на мерській посаді жінку, та ще й з унікальною для України освітою. Адже депутатка Верховної Ради України від партії «Голос» Олександра Устінова – випускниця американського Стенфорду. Для чинних та колишніх представників вітчизняної влади, тим більш на рівні місцевого самоврядування, таке поєднання – справжня рідкість.

Про те, що вона здатна зробити на посаді міського голови Вінниці, Олександра Устінова розповіла в інтерв'ю Vlasno.info.

Три причини, з яких депутатка Верховної Ради йде на посаду мера Вінниці

По-перше, Вінниця – це моє рідне місто. І всі найближчі, найрідніші люди живуть тут. Я тут виросла. Тут я отримала свій перший розряд з шахів, грала в теніс в Колосі, ходила на плавання в палац дітей та юнацтва. Я 10 років навчалася в першій школі, а потім виграла по програмі FLEX рік навчання в США. Повернулася і довчалася в другій школі,далі вступила в омріяну Могилянку. Мене питають: «Чому ти не пропишешся у Києві?». Я кажу: «Я все одно вінничанка, коли і де б не запитали».

По-друге, людям завжди потрібно давати альтернативу, показати, що місто може бути без корупції, що можна робити в рази більше, якщо просто не красти. Зважаючи на те, хто у нас зараз іде у владу, цієї альтернативи зараз у нас, на жаль, немає. У нас або монополія однієї партії у Вінниці, або партія монобільшості, яка розвалює країну.

Коли я бачу, яких людей вони висувають, у мене виникає враження, що над Вінницею ставлять експеримент. Коли у нас губернатор, який зараз балотується на мера, став губернатором тільки тому, що він чоловік народної депутатки від «Слуги народу». По ньому було багато антикорупційних розслідувань ще за часів Порошенка, коли він, маючи величезні статки та маєтки, приватизував державну квартиру в Києві на 190 «квадратів» вартістю майже півмільйона доларів – я не хочу, щоб така людина керувала моїм містом.

Коли я побачила нові призначення – прокурора області, головного поліцейського області – у мене не просто враження, що над Вінницею ставлять експеримент, у мене враження, що вони спостерігають – а скільки ще містяни витримають? Коли знову поїдуть палити шини на Банкову, як колись із Шевцовим.

І мені хочеться дати альтернативу рідному місту, хочеться показати, що Вінниця заслуговує на краще, що у нас є люди, які готові пахати на людей, а не красти! Зі мною йде чудова команда: кожен із цих людей вже щось зробив для Вінниці. Це волонтери, лікарі, підприємці, які створювали робочі місця та паралельно допомагали фронту. Ви собі уявляєте, що таке поставити 40 тон гуманітарних вантажів на фронт та в лікарні? Я ні – а вони знають! Ви уявляєте, як це під кулями врятувати 650 військових – для мене це героїзм, і такі герої в моїй команді! Це люди, якими я пишаюся, люди, які і так багато роблять для міста та країни, а у міській раді зможуть робити ще більше.

І третя причина – я чудово розумію, що із децентралізацією і з тим, що повноваження переходять тепер на місця, як ніколи важливо мати сильні команди саме тут на місцях. У нас люди дуже часто не розуміють, що за більшість речей, які вони бачать у повсякденному житті, відповідає місцева влада.

Ось наприклад, у Вінниці в дуже поганому стані лікарні. Я порівняла бюджет Вінниці та інших міст України й бачу, що у нас на медицину виділяється всього 8% міського бюджету. І це взагалі найнижчий в країні показник, а середній показник знаєте який? Середній – 14%. Тобто ми можемо щонайменше в півтора рази більше виділяти на медицину, на обладнання та устаткування. Щоб вінничани мали змогу без тижневих черг зробити безкоштовне УЗІ чи МРТ, а не йти в сусідній приватний діагностичний центр та платити за це гроші. Зараз же нікому невигідно закуповувати обладнання - адже на цих приватних діагностиках заробляють величезні гроші, хоча, насправді, замість чергових лавок в парку можна купити обладнання в лікарню.

Вінниця – на останньому місці в Україні по виділенню коштів на медицину. Але на першому із виділення коштів на комунальне господарство. Це всі наші лавочки, скверики, красиві зупинки по два мільйони гривень, які фактично коштують втричі, а іноді і в 10 разів дешевше.

Я погоджуюся, що потрібно займатися благоустроєм і оновленням міста, бо його усі побачать найперше, але це не має бути єдиним пріоритетом влади. І ми чудово розуміємо, що набагато легше вкрасти, коли ти будуєш дорогу або нові зупинки, ніж коли купуєш обладнання у лікарню, вартість якого можна перевірити.

Наразі вінничани обурені новими розмітками та острівцями безпеки, в часи пік - стоять кілометрові затори на центральних вулицях та площах. А все тому, що розмітки потрібно не просто розмальовувати та відмивати на цьому кошти, а грунтовно підходити до питання, прораховувати всі наслідки, повинен бути діалог між владою, пішоходами та водіями.

Тому при децентралізації дуже багато буде залежати від місцевої влади. Це вже почало відбуватися, люди почали відчувати, що більше грошей приходить у регіони. Навіть села почали потроху оновлювати інфраструктуру. Але будь-які гроші повинні ефективно розподілятися. І розподілятися не там, де вкрасти простіше, а там де це найбільше потрібно людям.

Але у нас людей не питають, чого вони хочуть. І мене дуже обурює, коли люди пишуть петиції, збирають підписи, а їм просто потім відписки приходять. І коли люди кажуть: «Нам не потрібні красиві лавочки із зупинками – відремонтуйте нам наш шкільний стадіон», а їм відмовляють і тут же за два мільйони ремонтують зупинку. Зупинка потрібна, але ж не за такі кошти!

Що з Вашого депутатського досвіду стане Вам у нагоді у боротьбі за посаду мера?

Я добре знаю, як працює держава і як просувати інтереси окремої громади, окремого міста, окремого регіону на національному рівні. «Голос» – національна партія, у нас є представництво в парламенті. І якщо я стану мером, я зроблю все, щоб ми захищали інтереси вінничан на національному рівні.

А що може завадити?

Останній рік я займалася законотворчою діяльністю, працювала і зараз працюю в Комітеті Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності. Це один із найскладніших комітетів, тому що відповідає за зміни до законодавства, що стосуються Кримінального та Кримінального-процесуального кодексу, діяльності правоохоронних органів. І це величезне поле для зловживань - під дуже красивими гаслами і причинами нам часто просувають повернення на вулиці ДАЇ часів Януковича. З одного боку ми бачимо, як провалена реформа поліції призводить до того, що п'яні поліцейські збивають людей, знущаються у відділках над жінками, вбивають з пістолета дитину просто на вулиці, а з іншого нам пропонують надати їм ще більше повноважень? Для чого скажіть їм ці повноваження? Щоб нічого взагалі не робити і нікого взагалі не боятися!

Так, у системі є чесні люди, але нам потрібен повний перезапуск системи, аби ці чесні люди усім керували, а перевертні сиділи за гратами, чи в найгіршому випадку були звільнені без права відновлення. Їм не місце у високих кабінетах чи машинах із маячками.

Відповідно, я дуже багато просуваю ідей реформування правоохоронних органів і завжди відкрито критикувала роботу силовиків на місцях там, де були зловживання. Я є автором законопроекту про реформу Служби безпеки України, адже в нас має бути справжня спецслужба, а не заробітчани, які "кошмарять" бізнес та влаштовують маскі-шоу в офісах компаній.

Я взагалі першою виступила із тим, що не можна у Вінниці призначати таке керівництво ані обласної прокуратури, ані обласної поліції, ані області. Це люди, яких нам спускають згори по квоті монобільшості – політично лояльні, але не фахові. Я розумію, що це не повноваження мера, але це показує наглядно, що зараз відбувається в країні.

Всі бачать, що зараз у нас на важливі посади призначають не професіоналів, а кумів-сватів-братів. Якщо ти в садочку на одному горщику сидів з кимось з оточення президента чи депутатів від "Слуги Народу", значить, ти хороший знайомий, йди керувати країною, переговорами, державною компанією, май доступ до державної таємниці. Це фактично розвал країни зсередини – це катастрофа!

Коли Ви повідомили у Фейсбуці, що будете балотуватися на посаду мера Ви написали: «Вінниця заслуговує на краще». Що ще окрім видатків на медицину потрібно покращувати в найкомфортнішому місті України?

Медицина – це ключове. Ми звикли за щось боротися вже коли настає час «Ч». У нас 20 років розвалювали армію, і коли прийшла війна, яку слід було очікувати, тому що Росія ніколи не була нам другом, ми почали відбудовувати військо з нуля. Коли прийшов COVID, ми почали дивитися, чи у нас взагалі є кисневі концентратори, ШВЛи та базове обладнання для тестування в лабораторіях. Ми весь час боремося із наслідками, але не працюємо планово із причинами.

В нас безпосередньо державі належать лише 17 медичних закладів: Інститут раку, Інститут серця, ОХМАТДИТ, тобто великі центральні клініки. Всі інші заклади у країні належать місцевим громадам. І коли виникає питання, наприклад, до лікарні на Київській, що там не вистачає обладнання, це в першу чергу питання до місцевої влади.

Друге питання – дерибан комунальних земель та відсутність відкритого і зрозумілого реєстру комунальної власності. Наше місто віддає найкращі земельні ділянки не інвесторам з найцікавішими пропозиціями, а мутним конторам, наближеним до владних кабінетів, що жодних інвестицій запропонувати не здатні. Відрізали в міста землю за копійки і продали на ринку втридорого. Бюджет недоотримує десятки мільйонів, яких потім не вистачає на вкрай необхідні речі!

І третє питання – комфорт. Але комфортне місто – це не лише фонтани та красиво вимощені нові доріжки. Комфортне місто – це коли у тебе вдома є каналізація, коли на твоїй вулиці за першого ліпшого вітру не зриває дроти і ти тиждень чекаєш на аварійку. У нас на Кореї за 15 хвилин пішки від центру міста каналізації в будинках немає, на П'ятничанах немає, на Старому місті так само!

У нас є дуже красивий мікрорайон Поділля, на якому нема де поставити машину, бо забудовник забув, що житло - це і паркомісця, і неможливо проектувати житло без такої інфраструктури. У нас абсолютно забули про приватний сектор. Подивіться, що відбувається з дорогами на тому ж Старому місті. Їх багато де немає просто фізично, бо і не було ніколи. І це в той час, коли вінничани платять найвищий податок на землю – і це одна зі значних статей доходу міського бюджету.

Тобто ми своїми податками вносимо багато грошей, але замість того, аби зробити нам нормальні дороги, нам черговий раз ремонтують міст чи проспект, встановлюють лавки у центрі, чи перекладають асфальт, в той час як в деяких районах міста його ніколи і не було .

Так, це красиво для туристів, і туристичну галузь потрібно розвивати. Але паралельно потрібно забезпечувати людські умови проживання для тих, хто живе не у багатоповерхівках і новобудовах, хто платять високі податки і нічого за них не отримує.

Потрібно розвивати образ Вінниці як одного з найкомфортніших та найпривабливіших міст, але потрібно думати про вінничан, а не лише про туристів.

Ви фактично вступили у передвиборчу боротьбу трохи більше ніж за місяць до виборів. Що реально зробити за цей час?

Реально перемогти.

Якими будуть Ваші перші кроки у разі обрання на посаду мера Вінниці?

Перші кроки – це проведення тотального аудиту всієї землі і комунального майна, адже саме там розкрадається майно вінничан. Ми створимо прозорий реєстр всього комунального майна, продавати яке можна буде виключно на відкритих аукціонах, а не домовившись з кимось за "відкат" у владному кабінеті.

Друге – це команда, яка має працювати на це місто вдень і вночі. У міській раді є частина людей, які є професіоналами, але частину людей точно час замінити. Це люди, які займаються капітальним будівництвом, усіма комунальними підприємствами. Тому що дуже багато з цього має корупційний шлейф.

Третє – я хочу, аби наступний бюджет Вінниці формувався з урахуванням побажань вінничан. Щоб ми підняли петиції, які писали. Щоб зробили нормальні громадські обговорення, а не лише для своїх обраних та тихенько запрошених. І таким чином бюджет відображатиме наміри вінничан, а не тільки наміри влади.

Якщо посада міського голови Вінниці – це програма максимум, то якою є програма мінімум?

Потужна, фахова, чесна фракція у Вінницькій міській раді, яка змінить регламент за запровадить нові прозорі правила роботи. Я вірю що вінничани заслуговують на краще на місцевому рівні, а українці на загальнонаціональному.

Чим команда «Голосу», яка йде в міську раду, принципово відрізняється від команд, які намагаються завести інші політичні сили?

Коли я дивилася списки інших політичних сил, я розуміла, що всі йшли за стандартною практикою: робимо п'ятірку, максимум десятку красивих та привабливих чи просто відомих людей, а далі ховаємо всіх, кого соромно поставити в перші номери. Це всі "ті ж на манежі", але лише під новими гаслами і партіями.

Якщо подивитись на нашу команду, то я відповідаю за кожного. У мене що перший, що десятий, що тридцятий у списку достойний бути у Вінницькій міській раді.

Скільки міст у міській раді планує взяти «Голос»?

У раді 54 місця, ми подали 35 людей. Це та команда, за яку я ручаюсь.

Це в ідеалі. А мінімальна кількість з огляду на ситуацію, на усі рейтинги?

Кожен рейтинг – це політична технологія за гроші замовника. Я пам'ятаю, як ми йшли на парламентські вибори і в останні тижні нам всі малювали, що ми непрохідні. Таким чином завжди намагаються переконати виборця не голосувати за партію – не боротися. Так усім нам показують – ваш спротив марний, ви ніколи не переможете. Це також тиск, і тому я на це не зважаю. Я знаю, що вінничан дістала корупція, я знаю, що вони розуміють, що місто може бути набагато кращим і саме за це вони і голосуватимуть.

Моделюємо ситуацію: ви – міська голова, але жодного кандидата від «Голосу» до міської ради не пройшло. З ким тоді Ви будете формувати свою команду?

Важко зараз відповісти, тому що я не розумію, хто пройде. Але для мене табу співпраця з ОПЗЖ та з будь-якими іншими проросійськими силами. Це точно буде вибір проукраїнських сил.

Чи є у Вінницькій міській раді посадовці на рівні заступників міського голови, керівників та заступників керівників департаментів та управлінь, яких Ви готові залишити, якщо станете мером?

У системі завжди є частина чесних та порядних людей, які знають, як ця система працює. Але я іноді дивлюсь на декларації керівників департаментів, на їхній спосіб життя і не розумію, як їм так підфортило чи яку лотерею вони виграли? Хоча насправді ми всі розуміємо, звідки ті гроші, таким людям точно не буде там місця. Змінити це можна лише раз на п'ять років, і лише своїм голосом. Сподіваюсь вінничани зроблять правильний вибір 25 жовтня.

*** – на правах реклами

Фото надала Олександра Устінова