Штурману-оператору, журналісту, нардепу та просто Надії виповнюється 34!

Родом зі столиці, маленька Надія з дитинства мріяла стати льотчиком бойових літаків. Та спочатку опанувала професію модельєра-дизайнера, згодом — закінчила факультет журналістики. І тільки потім вступила до лав Збройних Сил України за контрактом, а службу розпочала радисткою у залізничних військах. Потім була 95-та аеромобільна бригада.

Брала участь в українській миротворчій місії в Іраку, а потім півроку служила на чоловічій посаді — стрілець третьої роти 72-го окремого механізованого батальйону.

Коли повернулася з Іраку, отримала дозвіл на вступ до Харківського університету повітряних сил особисто від тодішнього міністра оборони Анатолія Гриценка. Закінчила університет як штурман, а не льотчик-винищувач.

Проходила службу на вертольоті Мі-24. Надія ПОКИ ЩО налітала 170 годин, та стрибнула 45 разів із парашутом.

Під час неоголошеної російсько-української війни на Сході України брала участь як доброволець батальйону "Айдар", паралельно залишаючись військовослужбовцем (офіцером) Збройних Сил України.

Біля селища Металіст, що на Луганщині, йшла забрати поранених та потрапила у полон до проросійських ватажків терористичних угруповань. А вже 19 червня у мережі набуло поширення відео, де Надю, приковану до труби, допитують сепаратисти. Вона трималася мужньо.

– Надіє Вікторівно, скільки зараз стоїть проти нас сил і яких? Що Ви можете розповісти?
– Вважаю, що вся Україна.

Відтоді її підтримує вся Україна. За неї молиться вся Україна. Її чує вся Україна. Її чекає вся Україна. А сьогодні її ще й ВІТАЄ вся Україна.

Сьогодні їй 34 роки.

Редакція Vlasno.info приєднується до всіх теплих слів для мужньої українки та бажає єдиного: вийти на волю, повернутися на рідну землю, під мирне небо, обійняти батьків та рідних, поїсти вареників, борщу, злетіти в небо, адже воно — її стихія. Та бути щасливою. Вітаємо, Надю. Та чекаємо. Ти нам потрібна.