Вінницька дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву з веслування імені Юлії Рябчинської б'є на сполох. Її директор В'ячеслав Настюк занепокоєний недофінансуванням школи з обласного бюджету. Він побоюється, що заклад, яким він керує вже понад 20 років, планують свідомо довести до банкрутства та занепаду, аби передати у приватну власність закріплений за ним ласий шматок землі на березі Південного Бугу, повідомляє Vlasno.info.

– «З гори» робляться спроби звільнити мене з роботи, – заявив директор. – На початку липня я поїхав у відрядження за розпорядженням Міністерства спорту. Був головним суддею чемпіонату України серед юнаків та дівчат, який відбувався у Ковелі. Начальнику управління передали виклик з Міністерства спорту про моє відрядження, але він його чи то не побачив, чи то проігнорував. На мене склали акт, що я прогулюю роботу без поважної причини. Тепер мені загрожує догана. За понад 20 років роботи директором в мене не було жодної. Але для звільнення достатньо буде цієї та ще одної.


Проте, позиція керівника обласного управління у справах сім'ї, молоді та спорту Сергія Чернявського на це питання кардинально протилежна. Він пояснив, що у даній ситуації вчинити інакше було просто неможливо.

– Через те, що відрядження було оформлене не належним чином, В'ячеслав Никандрович, фактично, був відсутній на робочому місці без поважної причини, і я був зобов'язаний подати позов на догану. Затвердити чи відхилити його – компетенція обласної ради, – сказав Чернявський.

На думку ж директора школи, його бажають відправити на пенсію, аби згодом забрати в школи спортивний майданчик та забудувати його.

В'ячеслав Настюк

– Навпроти нас звели житловий комплекс. Підозрюю, хочуть ще забудувати наш спортивний майданчик, – висловив припущення пан Настюк. – Тут «нещасних» півтора гектари землі, де створені умови для веслувального спорту. Я відчуваю неладне. Періодично сюди приїжджають підозрілі люди та фотографують територію. До того ж, свого часу міська рада не дала нам акт на землекористування, хоч ми і зробили план землеустрою.

В свою чергу Сергій Чернявський завірив, що в управління та Міністерства спорту є далекоглядні плани на школу Рябчинської, в які аж ніяк не входить ліквідація. Більше того, відібрати землю в неї неможливо.

– В мене була розмова з міністром спорту Ігорем Ждановим про перетворення цієї школи на центр олімпійської підготовки, – зізнався він. –Може так, на сьогоднішній день вона і не відповідає якимось умовам, але діалог з міністром про те, щоб залучити на розвиток школи кошти з державного бюджету був. Тому про «землю, яку хочуть відібрати» говорити немає сенсу. Земля знаходиться у власності міськради, вона передана школі на умовах сервітуту і має відповідне цільове призначення під спортивні споруди. Відібрати її в принципі неможливо.

Натомість пан Чернявський звинувачує директора в некомпетентності та нерозумінні сучасних методів управління спортивними закладами. І це не дивлячись на те, що останні роки школа входить до шістки лідерів серед ста п'ятидесяти подібних закладів України. А в минулому році у фіналі турніру «Стрімкі човни» її команда посіла третє місце в Україні.

– Так, школа дає спортивні результати, – твердо висловився Чернявський. – Але це більше заслуга тренерів-фанатиків, які там працюють, а не директора. І я знаю, що всі успіхи – це інерція, яка вже завершується. Наступного року, після Олімпійських ігор результати впадуть, тенденція до цього вже є.

В управлінні впевнені, що школі потрібний ефективний менеджмент. На її території можна зробити декілька спортивних майданчиків, за користування якими з мешканців міста брати абонентну плату і заробляти додаткові кошти. А нинішній директор, мовляв, подібними питаннями не опікується.


Директор у свою чергу бідкається тим, що вже чотири роки школа не бачила оновлення матеріальної бази. А на всю школу є лише один мотор, який працює.

– На початку року нам виділили 150 тисяч гривень на придбання байдарок і каное, а через два місяці 120 тисяч «зняли». Пояснили нагальною потребою придбати інвентар для інших спортивних закладів. Якби їх не забрали, то ми б уже купили човни, оновили базу і діти тренувалися б в кращих умовах. Якщо ситуація з фінансуванням не зміниться на краще, то на школу чекає занепад. В мене закрадається підозра (може і безпідставна), що школу хочуть навмисне довести «до ручки».

При цьому в управлінні цю тезу, як і минулі інші, відкидають повністю. Мовляв 120 тисяч забрали зі школи з погодження директора. Їх «перекинули» на школу вищої спортивної майстерності.

– Купили тренажер для веслувальників і встановили його в нього ж у школі, – пояснив Сергій Чернявський. – До того ж, і у 2014-му і 2015-му роках школа отримала більше двох мільйонів гривень. А цього року на фінансування школи передбачено майже 2,5 мільйони. Всі наведені цифри офіційні, і з приводу них не може виникати жодних питань .

Так чи інакше, але жодного виходу з «тупика» у відносинах між директором школи та управління не видно. Якщо пан Настюк готовий йти на компроміси і шукати шляхи для встановлення плідної співпраці, то в управлінні бачать вихід із ситуації лише в заміні нинішнього директора на «молодого, сучасного ефективного менеджера». Очевидно одне: громаді Вінниччини не так вже і важливо, на чиєму боці правда в цьому конфлікті. Важливо лише, щоб школа, в якій виростають олімпійські чемпіони, і надалі успішно функціонувала. А цього можна досягти лише в умовах повного взаєморозуміння спортивних функціонерів та держслужбовців.

Фгото Олександра Сашньова