Будівля садиби у П'ятничанах "Флігель Палацу Грохольських", яку закріплено за Вінницьким обласним ендокринологічним диспансером (корпус "Л") потребує термінової реставрації. Про це кореспонденту Vlasno.info розповів головний лікар закладу Пилип Прудивус.

– Я взяв на себе відповідальність перед державою за збереження цієї пам'ятки, якщо не провести реставрацію фасаду, то будівля просто зруйнується, – говорить Пилип Григорович.

Пилип Продиус та Михайло Потупчик


Закон зобов'язує користувача утримувати пам'ятку в належному стані, тож ендокринологічний диспансер уклав охоронний договір, умови якого тепер повинен виконувати. Для проведення будівельних та реставраційних робіт лікарня мала отримати ряд дозволів на найвищому рівні, згідно із Законом України "Про охорону культурної спадщини". Пам'ятка архітектури національного значення вимагала погодження з Міністерством культури, охорони здоров'я, будівельно-архітектурними службами тощо. Роботи почали ще в 2014 році, отримали цілий перелік дозвільних документів, передбачених законом.

– Ми замовили документацію, при цьому виготовили її за власні зароблені кошти, не витрачаючи бюджетних. Проект реставрації виготовляли два роки, потім подали його одразу на кілька грантів, аби виграти кошти у сумі близько мільйона гривень, – розповів головний лікар.


Однак, перед початком робіт лікарні потрібно взяти на них дозвіл у обласної ради. Ось тут над цією справою і нависла загроза — депутати-члени комісії обласної ради з питань комунальної власності та приватизації вважають, що ними знехтували.

Юрій Яремчук


– Чому ви прийшли до нас тільки зараз, коли у вас вже готовий проект? Хіба не потрібно було отримати дозвіл облради перед замовленням проектно-кошторисної документації? – запитав заступник голови комісії Юрій Яремчук. – Чому Управління спільної комунальної власності подає ваше звернення про дозвіл тільки зараз?

Далі спалахнула словесна перепалка між керівником вищезгаданого управління Василем Федоришиним та Юрієм Яремчуком, і поки можновладці з'ясовували стосунки, то присутні члени комісії проголосували проти дозволи. Тож проект реставрації палацу є, можливість залучити грантові кошти є, але всі ці починання розбилися об сварки між чиновниками та депутатами.

– Відповідно до закону, необхідно отримати дозвіл на проведення робіт. Для цього необхідно дозвіл власника (облради). Дозвіл на розробку проектної документації від депутатів законом не передбачається, – пояснює завідуючий сектором охорони культурної спадщини управління культури і мистецтв Вінницької ОДА Михайло Потупчик. – А комісія поставила питання так, що вони не давали дозвіл на розробку проекту, тож і на проведення робіт теж не дадуть. Ми керуємося Законом України "Про охорону культурної спадщини" та Державними будівельними нормами, які передбачають перелік документації і порядок її погодження, і там про погодження проекту нічого не сказано. Тепер доведеться чекати висновків інших комісій, добиватися, а тим часом спливуть терміни і грант виграти лікарня не встигне, а палац далі руйнуватиметься.

Депутати, не бажаючи здаватися, постановили: управлінню спільної комунальної власності (УСКВ) треба довести, що диспансер дозвільних документів на проект у них брати був не повинен.

Василь Федоришен

— Але для цього у нас є управління капітального будівництва, у нас немає будівельного відділу, щоб давати висновки — запротестував Федоришин.

— Я не хочу, щоб ви були керівником УСКВ, – заявив Яремчук.

— Бо я не даю вам красти, — "відрізав" Федоришин.

— Давайте офіційно звернемося до УСКВ, хай дадуть алгорим цього процесу. Моя думка, що тут вони трохи праві, але вони мали спитати дозволу на розробку проектно-кошторисної документації, — поставив крапку в обговоренні голова комісії Олександр Масленніков.

Таким чином, проект реставрації флігелю палацу Грохольських, який лікарня зробила за власні та благодійні кошти, не витративши жодної гривні з бюджету, "завис" у повітрі — десь між чварами обласного керівництва та амбіціями депутатського корпусу. Чи зрушить питання з місця, ми повідомимо наших читачів вже незабаром.

Головне фото Влада Боднара, фото Ірини Басенко