Пройшло трохи менше місяця, як голові Вінницької облради Анатолію Олійнику обрали двох заступників. Vlasno.info поцікавився у новообраного заступника Ігоря Хміля, як йому працювалося протягом цього місяця, і які нагальні питання слід було вирішувати. А також, чим відрізняється робота заступника керівника виконавчого апарату облради від теперішньої.

– Поки не відбувся конкурс на керівника виконавчого апарату, мені доводиться поєднувати дві посади. А зараз ще й виконую обов'язки голови облради, тому що Анатолій Дмитрович у відпустці. Так що навіть не відчув, чим відрізняється моя теперішня та колишня посади. Все начебто стандартно: проводиться прийом громадян, вібдуваються робочі поїздки.

– Що найбільше вразило під час робочих поїздок по районах?

– Згадується відкриття сучасної сміттєсортувальної станції у Мурованих Курилівцях. Приємно, у наших людей вже змінюється свідомість, і вони по-іншому ставляться до проблеми збору сміття. Сподіваюсь, невдовзі все буде, як у Швейцарії, там навіть пакетик чаю розділяють: окремо рештки чаю, окремо папір, і навіть скріпку окремо — до металу. Адже у нас п'ять відсотків території займають сміттєзвалища, і це тільки офіційні. Уявіть, одна область — це суцільне сміттєзвалище. В Данії, Швеції питань по сміттю вже немає, а ми тільки починаємо активно опікуватися цією проблемою.

– Муровані Курилівці — перший район, де поставили сміттєсортувальну станцію?

– Нещодавно відкрили також в Іллінцях та Тульчині. На черзі — Бар та Хмільник. Їм 75 відсотків фінансує облдержадміністрація, а 25 йде з місцевого бюджету. Ці райцентри першими висловили бажання будувати сміттєсортувальні станції, тому й отримали можливість співфінансування. Також актуальним наразі є проблема з отруєнням риби в селищі Тростянець. Це мої рідні місця, тому я добре знаю, яка там мальовнича природа. Таке екологічне лихо триматимемо на контролі. Звісно, є припущення, що викиди пішли з Тростянецького спиртзаводу. Оскільки поблизу ставку стояв характерний запах. Але стверджувати це не можна, поки не буде готова експертиза. Найгірше, що там цілий каскад ставків і є ризик, що ця неякісна вода попаде в нижній, який є орнітологічним заказником. А там, до прикладу, водиться червонокнижний лебідь-шипун.

– На сьогодні з'являється багато повідомлень про рейдерські захоплення земель у фермерів. Чи звертались до Вас з цього приводу постраждалі?

– Днями прохав про допомогу фермер з Оратівського району. В нього відібрали 1200 гектарів земель. Рейдери прокрутили цікаву схему: підключили слідчого, який забрав під якимось приводом документи у фермера. І потім за кілька днів переоформили землю п'ять разів. Суд підтвердив, що підписи підробні. Але рейдери замовили іншу експертизу. Згодом фермер наполіг на незалежній експертизі, але слідчий поставив припис знищити всі результати. Рейдерство набуло таких масштабів через земельне питання. На ньому всі піаряться, але ринку землі так і немає. Тільки легалізація ринку землі зробить наші села багатими. Адже зараз орендарі надають допомогу не грошима, а послугами, і то не завжди.

– Вчора в Іосафатовій долині пройшла Хресна хода. Чи вдалося завдяки цьому об'єднати противників передачі землі церкві?

– На мою думку, це питання надто заполітизоване. Адже воно виникло до 2014 року, і тоді ще не було "московських попів". Торік питання навіть зняли з порядку денного на сесії на доопрацювання. Проте, цього року знову з'явились закиди щодо неприпустимості передачі землі у постійне користування церкві. Я за єдину Помісну церкву в Україні, якщо вже державу розірвали на шматки. Але в цьому випадку слід звертати увагу на корисність такого кроку для громади Шаргородщини, яка відвідує саме цю церкву.

– Шаргородчани першими виступили проти запропонованого поділу Вінниччини на госпітальні округи. На якому етапі розгляд цього питання робочою групою?

– Так, робоча група нічого не оприлюднювала після своїх засідань. Я обов'язково дізнаюсь про це. Переконаний, що всі результати обговорень потрібно публікувати. Адже "таємно" прийняті рішення можуть спричинити соціальний вибух. Людей не можна ставити перед фактом, з ними потрібно радитись.

– В продовження теми медицини: чи з'явились термінали для благодійних внесків в інших районах, окрім Тростянця?

– На жаль, ні. Відчувається сильний спротив головних лікарів. Напевне, потрібно долучити депутатів облради, щоб змогли їх переконати, як ми це зробили в Тростянці. Там теж все ще не досконало, працює лише з квітня, але коштів вже надійшло у чотири рази більше.

– У зв'язку з тим, що потрібно поєднувати роботи одразу трьох посад, чи вистачає часу займатися волонтерською роботою?

– Безпосередньо їздити у зону АТО, дійсно, часу немає. Втім, допомагати бійцям я не припиняю ніколи. Наразі вже запущено програму кредитування житла для учасників АТО під три відсотки. Також зареєстрований проект рішення щодо страхування атовців. Звісно, не всі страхові компанії на це погодяться. Тут потрібні солідні компанії, бажано з іноземним капіталом. Пропонуємо, що страхування діятиме за принципом співфінансування: 30 відсотків внеску даватиме область, 30 — район, а 40 — село. Якщо в територіальній громаді один чи кілька бійців, це не дуже велика сума. Крім того, досі не вирішене питання зі статусом учасника бойових дій у добровольців. Найбільше їх було у 2014-2015 роках, і втрат тоді було найбільше. Правду кажучи, якщо буде такий прецедент, може з'явитись дуже багато псевдодобровольців. Тому слід продумати механізм, як правильно їх реєструвати. І ще дуже наболіла проблема: щорічне проходження комісії на отримання інвалідності бійцям без ноги або руки. Не зрозуміло, чому їм не дають пожиттєву пенсію, адже кінцівка в них не виросте. Воїн захищав мирних мешканців, віддав свій обов'язок перед державою, а держава не може йому допомогти, не може його захистити. Це прикро. Ми повинні запобігти таким випадкам і намагатись повсякчас підтримувати наших бійців.

Незабаром читайте на Vlasno.info інтерв'ю з іншим заступником — Михайлом Кременюком.

Фото Vlasno.info