Одна з небагатьох посад, знання для якої здобуваються не в університетах, а безпосередньо на власному досвіді – це посада міського голови. Аби її отримати, необхідно багато старатися на благо міста та завзято працювати. Тільки так можна завоювати довіру людей. Завісу своєї робочої діяльності нам привідкрив мер чудового міста Бар Артур Цицюрський.

Торгівля жуйками, касетами та перукарня в материнській квартирі – на чому заробляв майбутній мер

– Я народився в Бару. Після школи відразу пішов навчатися в Барський автомобільно-дорожній технікум на дорожнього механіка, яким так і не пропрацював жодного дня свого життя. Я був ще підлітком, коли в мене не стало батька, але завдяки його вихованню я завжди був самостійним. Щоправда, ніколи в моїй голові навіть думки не виникало, що я міг би стати мером, – говорить Цицюрський.

Після навчання чоловік пішов у армію, потім працював два роки на заводі, а пізніше влаштувався майстром на меблеву фабрику, де поступово навчився робити високоякісні меблі.

– На жаль, заробітки там були невеликі, тож я вирішив почати власний бізнес. Тоді й відкрив свій перший кіоск, який у народі прозвали «насосом» через те, що там продавались гумові жуйки й музичні касети, – розповідає Артур Анатолійович. – З часом хотілось розвиватися – так народилась ідея створити в місті перукарню, яка була б сучасною й зовсім не схожою на інші. Грошей на те, щоб винаймати приміщення, не було, тому розмістили її в маминій квартирі. Ідея виявилась дуже вдалою й перукарня стала найкращою в місті. У 2000 році я купив свій власний будинок і втілив у життя давню мрію: у підвалі я обладнав меблеву фабрику, де почав робити меблі з найкращих матеріалів. Коли став мером, від власного бізнесу відмовився.


На Майдані отримав травму ока від беркутівської гумової кулі

Політика Артура Анатолійовича не особливо цікавила, проте проблемами громади він переймався постійно, також його обурювало те, що звичайні містяни не можуть вільно перебувати на сесії й висвітлювати власну думку.

– Ніколи я навіть не намагався влазити в політику, до одного переломного моменту. Якось у жовтні, перед Майданом, я вирішив створити першу громадську раду при органах місцевого самоврядування. Я зібрав однодумців, багатьох знайомих, і ми вирішили обговорити нагальні питання для містян, – згадує мер. – А коли вже почався Майдан, ми створили Раду Майдану. Вперше після побиття студентів ми разом з другом вирішили відстоювати свою позицію в місті, власноруч виготовили прапор Євросоюзу й підняли його разом з прапором України в центрі міста. Нас було двоє, але ми були солідарними з людьми, які стояли в Києві. Поступово нас ставало більше, щонеділі ми проводили народне віче.
18 грудня майбутній міський голова поїхав на Майдан у Київ. Коли він разом з однодумцями підіймались по Інститутській, то потрапили в сутичку з «Беркутом», під час якої пан Артур отримав травму ока.

На найближчих виборах міського голови міста Бар Артур Анатолійович здобув перемогу, обігнавши свого опонента лише на десять голосів.

– Після того в місті було багато перипетій, змінювалась влада, у людській свідомості багато що змінилось. Я дуже вдячний, що люди мені довірились. Ніколи на це не вчився, але поступово вдосконалююсь і намагаюсь якомога більше зробити для громади. Ще я дуже гордий за активних та свідомих містян, які мене оточують. Разом з ними ми – команда, і з кожним днем робимо наше місто кращим, – каже міський голова.


Навіть вдома телефон міського очільника не стихає

Вдома на міського голову чекає дружина та двоє маленьких діток, яким він не завжди приділяє достатньо уваги, адже багато вільного часу віддає роботі.

– Звісно, я дуже пишаюсь тим, що мій чоловік займає таку посаду. Але для мене складно, як для людини, адже він дуже рано йде й пізно приходить, і від цього наша родина дуже втрачає батьківської уваги. Також мінус у тому, що в нього постійно «гарячий телефон» – навіть вдома він дуже часто вирішує чиїсь проблеми. Але я намагаюсь стримувати себе, коли бачу, наскільки сильно він старається для всіх, – говорить Наталія Цицюрська.

Журналістка в кріслі міського голови

Я й сама відчула, що означає бути очільником міста, провівши у Барській міській раді один день у статусі «мера». Разом з Артуром Анатолійовичем ми їздили в село Антонівка, яке нещодавно приєдналось до Барської об'єднаної територіальної громади. Приймали людей, вислуховували й вирішували нагальні питання. Дійсно, у нас не було такої години, щоб ми могли спокійно поспілкуватись чи передихнути, адже постійно приходили люди, депутати, телефон розривався від дзвінків. Тому не така вже вона й легка ця робота, у цьому я переконалася особисто.

Фото Vlasno.info