Українське суспільство активно готується до чергових місцевих виборів. І хоча відбудуться вони аж у жовтні, проте основні політичні сили країни почали активно працювати «під них» ще навесні. Чи не щодня в різних кутках нашої держави проводяться партійні збори всіх рівнів, мітинги та соціальні акції, регіональні тури партійних лідерів і ще багато «навколовиборчих» заходів на будь-який смак.

Здавалося б, в державі відбуваються нормальні внутрішньополітичні процеси: політики піаряться, «спонсори» щедро їх спонсорують, «піпл хаває» агітацію і обов'язково піде голосувати. Абсолютно ідентичну ситуацію ми спостерігаємо напередодні кожних виборів, те саме бачимо і зараз. «Show must go on», як то кажуть. Проте є в цих виборів дещо таке, чого не було до цього. За даними Комітету виборців України за період 2014-го – 2015 років було зареєстровано аж 66 нових політичних партій. Це нечувані цифри, особливо якщо взяти до уваги той факт, що раніше в країні «народжувалися» в середньому 5-7 партій на рік. Тож нинішню тенденцію цілком можна описати як «політичний бейбі-бум».


Нова надія Коломойського

Не збирається відставати від модної тенденції і відомий олігарх Ігор Коломойський. Третього липня відбудеться презентація його політичного проекту, що отримає символічну назву «Укроп». А вже за день у Чернігові відбудуться установчі збори новоствореної партії. Повідомляється, що до проекту мають долучитися Борислав Береза, Дмитро Ярош, Володимир Парсюк та Геннадій Корбан. Цікаво, що вінницькі ЗМІ активно тиражують інформацію про те, що на місцевому рівні «Укроп» може очолити голова Народної Ради Вінниці Віктор Маліновський. Однак, сам громадський активіст ці чутки спростовує.

 – Я жодним чином не можу очолити вінницький осередок партії «Укроп» чи взагалі приєднатися до нього, бо мені це навіть ніхто не пропонував – коротко і ясно каже він.

Останній шанс для «динозаврів»

Та якщо для Коломойського створення власної політичної сили є лише засобом підсилити свої позиції у вітчизняному політикумі, то для декого подібний крок є чи не єдиним шансом на виживання. Зокрема, голова опальної КПУ Петро Симоненко та лідер відверто маргінальної ПСПУ Наталія Вітренко об'єдналися в «Ліву опозицію» не від хорошого життя. До слова, частиною нової «опозиції» стали також 13 громадських організацій та декілька маловідомих партій, таких як «Київська Русь» та «Робоча партія». Зрозуміло, що єдина мета їх існування – продовжити політичне життя «динозавра» Симоненка і його компанії хоч в якомусь вигляді. Втім, в їх шанси на виживання віриться ще менше, ніж у шанси справжніх динозаврів під час падіння на Землю астероїда, хоч оптимізму колишнім «червоним» не займати.
Громадськість наносить удар у відповідь

Ще одним цікавим нюансом прийдешніх виборів є масовий вихід на арену громадських рухів, на базі яких тут і там виникають невеликі партії місцевого значення. Так, наприклад, на Вінничинні організація «Народний контроль» перетворилася на справжню партію. Про себе вони заявляють, як про пост – революційну політичну силу, яка повністю відповідає вимогам народу та збере у своєму складі майданівців, громадських активістів, учасників АТО та досвідчених політиків. «Батьками» проекту виступили нардепи Олег Мусій, Дмитро Добродомов та Богдан Матківський.

Як віддзеркалиться сплеск політичних партій на Вінниччині бачимо і відчуємо згодом. А сьогодні вже створюються обласні осередки деяких із зареєстрованих останнім часом політ партій.

Думка виборців

Дивно, але ентузіазм «партієробців» зовсім не поділяють виборці, які не бажають довіряти новоствореним політичним силам, втративши віру у «нові обличчя».

Фото Влада Боднара

 
– Я трохи втомився від політики, тому останнім часом не слідкую за нею. Серед вітчизняних партій можу згадати «Радикальну Партію» Ляшка, «Батьківщину», «Самопоміч», «Свободу» та «Народний фронт». Про вибори знаю і обов'язково на них піду, але за жодну нову партію голосувати не став би, бо не вірю, що нові обличчя чимось відрізняються від старих. Треба міняти систему, а не обличчя, – сказав Олександр, чим висловив думку більшості з опитаних нами осіб

На завершення

Підсумовуючи усе вищесказане можна лише констатувати, що місцеві вибори – 2015 обіцяють бути цікавішими за будь-які попередні, адже такої яскравої палітри політичних сил та харизматичних постатей український виборчий процес ще не знав. І навіть найкрутіший політичний аналітик не зможе передбачити їх результати. Результати, які маємо робити ми з вами і за які нам же потім відповідати.