Із початком епідемії в Україні з'явилися не лише «коронавірусні» лікарні, а й «коронавірусні», або «ковідні» бригади екстреної медичної допомоги. Останніх на Вінниччині сьогодні нараховується 40, тобто кожна третя в області: 12 у Вінниці та 28 у районах. В яких умовах доводиться їм працювати та як змінилися ці умови за дев'ять місяців карантину, дізнавалося Vlasno.info.

Правила безпеки

За десять місяців 2019 року бригади екстреної медичної допомоги у Вінницькій області здійснили 184 677 виїздів, за десять місяців 2020 – 184 594. Як йдеться у відповіді на запит Vlasno.info за підписом директора Вінницького обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Анатолія Пірникози, з цьогорічних виїздів 11 335 були до хворих, «які відповідають визначенню випадку COVID-19».

Зважаючи на практично однакові статистичні дані за минулий та поточний рік та те, що до цьогорічної статистики додалися «коронавірусні» випадки, можна припустити, що викликів із якихось інших приводів стало менше. І це припущення підтвердилося.

Стало менше викликів щодо підвищеного артеріального тиску та хронічних захворювань, – розповідає начальниця оперативно-диспетчерського управління Центру Тетяна Бобрук.

За її словами, переважна кількість викликів «екстреної» стосуються підвищеної температури, кашлю, задишки, тобто симптомів, які свідчать про підозру на коронавірус.

Абсолютно при всіх зверненнях на 103 з приводу виклику диспетчер ставить обов'язкові запитання: чи є контакт із хворим чи підозрою, чи є температура, кашель, задишка, і це фіксується у талоні виклику. Але є несвідомі громадяни, які просто не повідомляють про ці факти, – каже Тетяна Бобрук.

Між тим чесність пацієнта у даному випадку – запорука безпеки медика. Адже до «коронавірусного» пацієнта виїздить «коронавірусна» бригада у відповідному екіпіруванні: захисний костюм, маска, рукавички, щиток, окуляри... Якщо людина, що викликає «швидку», наявність підозрілих симптомів заперечує, рівень захисту медиків є нижчим.

Тож якщо зайшовши до помешкання, медик з'ясував, що має справу з можливим випадком коронавірусу, він повертається до машини, повністю екіпірується – і лише тоді пацієнт отримує допомогу. На такі випадки, кажуть у Центрі, припадає від п'яти до десяти відсотків викликів.

Ми намагаємося, аби водій, якщо можливо, менше контактував із хворим. Але якщо потрібна його допомога – вдягається й він, – розповідає медичний директор Центру Станіслав Скоробогач.

За його словами, катастрофи із забезпеченням лікарів «екстренки» засобами індивідуального захисту не було навіть на початку епідемії.

Ми завжди готові до чуми та холери, були багаторазові костюми, які можна було використовувати. Зрозуміло, що плануючи закупку ЗІЗ із на 2020 рік ніхто не думав, що нам буде потрібна така кількість захисних костюмів. Але нам допомогли спонсори, а тим часом були виділені кошти й обласною радою, і централізовано, тобто за пакетами НСЗУ. І ми закупили захисні костюми, маски, окуляри, деззасоби, рукавички, хоча рукавичок у нас завжди було достатньо. І всього цього у нас зараз стільки, скільки необхідно, – каже Святослав Скоробагач.

Як розповіла головна бухгалтерка Центру Ірина Дяченко, якщо на початку карантину засоби індивідуального захисту були дефіцитом, то сьогодні ситуація протилежна, і самі виробники телефонують та пропонують свої послуги. Збільшення пропозицій сприяло зниженню цін відсотків на 30-40, і якщо захисні костюми спочатку коштували 500-600 гривень, то тепер – близько 360.

У телефонному режимі

Сьогодні співвідношення "коронавірусних" пацієнтів, яких залишають на амбулаторне лікування під наглядом сімейного лікаря, та госпіталізують, – приблизно 50 на 50. Але якщо раніше госпіталізації здебільшого потребували ті, хто входить до групи ризику, то тепер серед таких пацієнтів багато молодих людей. Можливо, припускає Тетяна Бобрук, причина криється у тому, що з початку епідемії наголошувалося на небезпеку коронавірусу саме для людей похилого віку – ось молодь і втратила пильність. Та й імунітет у молодої людини може бути ослаблений.

Як розповідають у Центрі, 60-70 «коронавірусних» пацієнтів потребують кисневої підтримки, тобто рівень сатурації у них нижче 93. Але якось довелося госпіталізувати пацієнтку із сатурацією 40 – із амбулаторії, куди вона прийшла на запрошення сімейного лікаря.

Забирали, транспортували, надавали допомогу майже реанімаційну. Врятували, – згадує Тетяна Бобрук.

Що стосується дітей, то до них із приводу коронавірусу чи підозри на нього викликають приблизно у десяти відсотках викликів. І далеко не всі вони потребують стаціонарного лікування.

Якщо маршрут пацієнта прописаний, але лікарня може прийняти 20 пацієнтів, а ми привезли 40, то в такому авральному становищі ми робили переадресацію, зідзвонювалися з іншими лікарнями, опорними по COVID. Звичайно, були випадки, що бригади годину, дві, три стояли під приймальним відділенням. Але ці питання вирішувалися й зараз вирішується. Добиваємося всіма правдами та неправдами: телефонні дзвінки, довгі розмови... Маршрут ніби є, але щоб хворого прийняли, потрібно трохи виділити адреналіну, можливо, трохи голос підвищити, можливо, десь поліцію викликати або налякати, що викличемо. Але всі ми медики й знаходимося в одній системі. Тому повинні виходити з того, що маємо, та один одному допомагати, – каже Станіслав Скоробогач.

За його словами, подібні випадки траплялися як у самій Вінниці, так і в області. При цьому вінницьких пацієнтів доводилося везти у Хмільник, Гайсин, Могилів-Подільський, Ямпіль, Тростянець та Жмеринку. Але зараз ситуація більш-менш стабілізувалась, хоча починаючи з вересня щоденна кількість викликів стабільно перевищує сотню.

Саме така динаміка, каже Тетяна Бобрук, і є головною причиною того, бригади не встигають вкластися в часові нормативи. Причина номер два – додатковий час на одягання захисних костюмів. А ще – дороги. І якщо у Вінниці це корки, то у районах – стан покриття, особливо шляхах між селами.

Для нас дуже болісні моменти, коли немає можливості пацієнта одразу госпіталізувати й доводиться його перетранспортовувати в іншу лікарню. І якщо виїжджає вінницька бригада на Могильов – це також втрачається час, і решті хворих доводиться чекати, – додає Тетяна Бобрук.

На запитання, скільки виїздів на добу зможе в умовах коронавірусної епідемії витримати вінницька "екстренка", Станіслав Скоробагач відповідає: все залежить від кількості бригад:

Якщо почнуть хворіти люди – ось критерій того, що ми не зможемо виїхати. Сподіваємося, що до критичного рівня не дійде, але виїжджати будемо, навіть якщо залишиться одна бригада. Але коефіцієнт корисної дії від однієї бригади самі розумієте який.

«Сімейне» питання

Згідно з наказом МОЗ, середня та важка форми коронавірусної хвороби мають лікуватися в стаціонарі. Це в першу чергу стосується випадків, коли пацієнт потребує кисневої терапії. Якщо форма легка – лікування проходить вдома, під наглядом сімейного лікаря. Але до сімейних лікарів у їхніх колег із екстреної допомоги є низка питань.

Що має робити сімейний лікар, чітко прописано в наказі МОЗ. Але є людський фактор, і ми бачимо, що сімейні лікарі не завжди справляються зі своїми функціями. Наприклад, сімейний лікар каже: «Ви приходьте до нас – і ми подивимося». А якщо у пацієнта ПЛР позитивний, як він може прийти до сімейного лікаря? Як він взагалі може прийти з температурою і стояти в черзі та заражати інших? Не хочеться звинувачувати сімейних лікарів, у них багато своїх проблем. Але є дуже багато підводних камінців, які дуже впливають на процес лікування в сімейній медицині, – каже Станіслав Бобрук.

За словами ж Тетяни Бобрук, сьогодні пацієнтам часто доводиться чути від сімейних лікарів: «Телефонуйте на «швидку», вони приїдуть все зроблять».

Ми коли спілкуємося із сімейними лікарями, кажемо: ми не проти того, аби приїхати. Але ж ви будьте з пацієнтом. Кинули направлення – «там вам все зроблять». А що зроблять, що ви робили, чому ви лишили пацієнта? – продовжує розповідь Станіслав Скоробогач.

Утім, пацієнтами з ковідом можуть бути й самі співробітники «швидкої»: і лікарі, і медсестри та водії, і диспетчери, і адміністрація. Таких із початку епідемії на Вінниччині вже 104. На щастя, жодного померлого. Але й жодного, хто отримав би страховку. Оскільки нормативних документів, що регламентують страхування бригад «швидкої» на випадок зараження коронавірусом, сьогодні поки що не існує.

Фінанси та обмеження

Місцеві бюджети, звичайно, дуже допомагають. Але левова частка – це державне фінансування, – відповідає за запитання щодо коштів, які виділяються на екстрену «коронавірусну» допомогу, Анатолій Пірникоза.

За інформацією, яку він надав Vlasno.info, на 2020 рік фінансування роботи бригад екстреної медичної допомоги з обласного бюджету заплановано в сумі 128 757 239 гривень, із яких станом на перше листопада було виділено 112 927 987,12, зокрема на заробітну плату з нарахуваннями – 98 626 000. При цьому саме «коронавірусна» частка запланованих з видатків становить трохи більше двох мільйонів гривень: 2 189 000 на зарплату з нарахуваннями та 120 000 на медикаменти та перев'язувальні матеріали.

Що стосується державних коштів, то за один підтверджений «ковідний» випадок в межах області бригадам екстреної медичної допомоги 12 163,64 гривні. І держава суворо регламентує, на що саме можуть бути витрачені ці суми.

Кошти НСЗУ в першу чергу виплачуються спеціальними бригадам екстреної медичної допомоги, які створені для обслуговування хворих на COVID, у розмірі до 300 відсотків посадового окладу з підвищенням. Також за них можна придбати медикаменти та вироби медичного призначення, засоби індивідуального захисту, які використовують тільки для лікування хворих на COVID. Іншими бригадами вони використовуватися не можуть, – пояснює Ірина Дяченко.

Як пояснює головна бухгалтерка Центру, суми, що за "коронавірусним" пакетом отримуть "коронавірусні" бригади, розраховуються НСЗУ наступним чином: сумується місячна кількість підтверджених випадків захворювання, на які виїжджали медики, та помножується на згадувані вище 12+ тисяч гривень. На практиці це виглядає так: якщо, наприклад, із чотирьох тисяч виїздів "коронавірус" підтвердили у двох тисяч пацієнтів, то на цю цифру вартість пакету й множать. І отримує ці кошти "екстренка" у наступному після звітньго місяці. 

Розподіляються ж суми таким чином: спочатку виплати медичним працівникам, потім те, що залишається, спрямовується на засоби індивідуального захисту. Якщо кошти залишаються й після цих закупівель, тоді придбають вироби медичного призначення: шприци, канюлі та інше. Щоправда, каже Ірина Дяченко, ліки вінницька «швидка» за кошти COVIDного пакету не купувала – для цього вистачило коштів основного.

Яким буде фінансування екстреної і зокрема екстреної «коронавірусної» допомоги наступного року, поки не відомо. Не виключено, що буде змінено формат виплат, а саме – ліквідовано COVIDний пакет, а замість цього збільшені виплати за основним: зі 168 до 385 гривень за одного мешканця області. 

Було б краще, якби збільшили вартість основного пакету, тому що в «ковідному» чітко прописано, що ми можемо його спрямувати лише на ковідні бригади. А як показує досвід, хворий не завжди каже по телефону, що в нього була температура і є ознаки пневмонії. І їде до нього звичайна бригада, а потім виявляється, що у хворого підтверджено коронавірус. І доплату бригаді ми з «ковідного» пакету здійснити не можемо, бо вона не спеціалізована. І ми здійснюємо доплату зі свого основного фонду заробітної плати. Коли ж буде збільшено фінансування за основним пакетом, використання цих коштів не буде суворо обмежене, тож за їхній рахунок можна буде і виплати всім бригадам робити, і паливно-мастильні матеріали та запчастини для автомобілів купувати, адже ця стаття видатків «коронавірусним пакетом» не прописана, – пояснює Ірина Дяченко.

Читайте також: У Вінницькому СНІД-центрі почали тестувати на COVID-19 

Фото Катерина Баркалова