3 квітня в історії Вінниччини та України

1918 року австрійським комендантом у Вінниці видано наказ про заборону мати без дозволу зброю та влаштовувати масові зібрання. Крім того, запроваджувався комендантський час з 9-ї години вечора. А за псування телеграфних і телефонних дротів можна було відплатитися смертною карою на місці. Також жителям міста пропонувалося доносити на тих, хто вороже ставився до австро-угорського війська (яке стояло у Вінниці у зв'язку з союзом Скоропадського з німцями). За грабунки, знищення та псування складів, майна, порушення спокою і порядку також загрожувала смертна кара за законом воєнного часу.

У 1924 році вийшов перший номер нової щоденної україномовної газети " Червоний край", що заступила російськомовну "Робітничо-селянську газету". Такий відбиток поставила політика українізації на вінницькій пресі.

1932 року секретареві Вінницького обкому КП(б)У Алєксєєву написали записку про «продовольчі утруднення» в районах області. Повідомлялося, що колгоспники відмовлялися виходити на роботу, намагалися розбирати насіння на харчування, виїздили в центральні міста СРСР на роботу або за хлібом. Крім того, відбувалися озброєні пограбування сховищ посівного матеріалу.

У 1966 році засновано професійне свято — День геолога. Відзначають його традиційно у першу неділю квітня, у 2016 році це свято припадає на 3 квітня. Це свято відзначають працівники геології, геодезії та картографії.

1973 року заснували літературну премію імені Павла Григоровича Тичини "Чуття єдиної родини". А відзначалися ними ті письменники, що їхні твори були перейняті духом соціалістичного інтернаціоналізму та дружби народів. Одна тисяча карбованців — таким був розмір премії ім. Тичини. Іменна премія збереглася і досьогодні, проте зараз її надають літераторам за найкращий твір, що висвітлює проблеми сьогодення.

У 1990 році над Львівською ратушею вперше підняли блакитно-жовтий стяг — український національний прапор. Зі 128 львівських депутатів "за" проголосували аж 100. Проте, на той час блакитно-жовтий стяг був лише національним, а державним залишався червоний прапор УРСР із серпом та молотом. Перша спроба почепити національний прапору на ратуші була 22 січня (зараз — День Соборності), але тодішній мер Львова вагався щодо такого рішучого кроку.

Підняття прапору на Львівській ратуші. Фото: karelin.org.ua

2014 року українським військовим не дозволяли виїхати з Криму, перепони чинило і українське керівництво.
Того ж дня Центральна виборча комісія зареєструвала аж 23 кандидати на посаду Президента України. Ще двадцяти трьом виборча комісія відмовила.

Торік українські військові припустили можливість висадки російського десанту на Херсонщині. Російські війська стояли тоді на Бакальській косі, звідки до українського острова Джарилгач трохи більше ніж 40 кілометрів.
Того ж дня зафіксовано 10 випадків порушення бандформуваннями режиму припинення вогню. Троє військових отримали поранення, загиблих немає.

У цей день — 3 квітня — народилися

1893 року — підполковник армії УНР Юрій Загородній, що народився у місті Гайсин Подільської губернії (нині Вінницька область). З 10 грудня 1919 року на службі в Дієвій армії УНР, у 1920–1923 роках — командир сотні 3-го кінного полку 3-ї Залізної дивізії Армії УНР.
Після захоплення України більшовиками, перебував в еміграції у Польщі, Німеччині та США.

1918 року — український письменник та літератор Олесь Гончар. Видані протягом 50-х років книги новел «Південь», «Дорога за хмари», повісті «Микита Братусь» і «Щоб світився вогник», романна дилогія «Таврія» і «Перекоп». Якщо роман «Тронка» приніс авторові Ленінську премію (1964 року), то доля написаного наприкінці 60-х років «Собору» склалася інакше — він став каталізатором дисидентського руху на Дніпропетровщині.

1937 року — український поет, прозаїк та публіцист Анатолій Звірик, родом із хутора Скалопіль біля селища Лозове Чернівецького району Вінницької області. Першого вірша опубліковано у 1956 році. Автор прозових книг: «Квіт папороті», «Мені потрібна любов», «День твого імені», «Луна з мовчазного лісу», «Автопортрет у чорній рамці», «Біла жінка на чорному небі»; збірок віршів: «Промінь», «Самота, «Задума», «Щастя», «Гіркота», «Збіговисько», «Сліди», «Зітхання»; численних публікацій у періодиці. Пише переважно на теми з життя молоді, осмислює моральні проблеми її громадянського становлення.

1945 року — диригент та композитор Віталій Газінський. 1971 року переїхав до Вінниці, де почав працювати педагогом і керівником хору Вінницького музичного училища імені Миколи Леонтовича, а також очолив хорову капелу педагогічного інституту. У 1984 році створив камерний хор у місті Вінниця. Удостоєний звання "Почесний громадянин Вінниці".

Диригент Віталій Газінський. Фото: lorna-l.livejournal.com

1954 року — український дипломат та чиновник Олександр Чалий, родом з Вінниці. Колишній перший заступник Міністра закордонних справ, колишній заступник голови Секретаріату Президента України. Діючий президент "Грант Торнтон Україна". Має дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посла України. Володіє англійською, російською та португальською мовами.

1961 року — український політик Олексій Кучеренко, що народився у місті Вінниця. Міністр з питань житлово-комунального господарства України в другому уряді Юлії Тимошенко. Народний депутат Верховної Ради України III, V та VI скликань. Голова Запорізької облдержадміністрації в 2000–2001 роках. Автор книг «Записки губернатора», «Один рік з життя народного депутата», «В політиці, як на замінованому полі», а також численних законопроектів та публікацій в засобах масової інформації.

До речі, 3 квітня відзначають день народження штрих-коду. 43 роки тому його вигадали у Сполучених штатах, надихнули винахідників риски та крапки азбуки Морзе.

Не забувайте вітати — Володимира та Кирила!