21 квітня в історії України та Вінниччини

У 1775 році імператриця Катерина ІІ своїм указом підтвердила появу кріпацтва в Україні. Таким чином частина українських селян потрапляли під статус «кріпаки» та вже не могли переходити з місця на місце та міняти господарів. Фактично селянин ставав річчю, бо поміщик міг його обміняти або продати. Кріпацтво було скасоване у 1861 році на території всієї Російської імперії, в тому числі й в Україні, але практично механізм виходу селян із категорії кріпаків з'явився набагато пізніше.

1918 року відбулося перше зібрання Подільської губернської народної ради. Зібрання скаржилося уряду на втручання поляків у внутрішнє життя України. Народна рада у цьому побачила велику небезпеку, бо такий стан речей спричиняв хвилювання серед селянства. Зокрема, у Вінницькій області не рідкістю були збройні зіткнення поляків із селянами.

Того ж дня Подільська Народна рада прохала уряд УНР вжити негайних заходів до роззброєння польських легіонерів і виводу їх за межі Української Народної Республіки. Також пропонувалося чим швидше озброїти армію УНР для протистояння полякам.

польські легіонери, фото: ucrainarma.org

У 1920 році Українська народна республіка та Річ Посполита Польська підписали Варшавський договір. УНР на чолі з Петлюрою визнавалася незалежною, хоча західноукраїнські землі і закріплювалися за поляками. В той самий час це був мир між УНР та Польщею, бо країни зобов'язувалися ні з ким іншим союзних пактів не підписувати. Проте поляки не стримати слова і уже через рік підписали мир з Росією про поділ українських земель.

1998 року головою Вінницької обласної ради обраний Григорій Калетнік. З 2005 року він став членом фракції «Партія регіонів» та у 2012 році підтримав законопроект Ківалова-Колісніченка про мовну політику в Україні.

У 2014 році до Києва приїхав віце-президент США Джозеф Байден для оголошення про виділення українському уряду нової технічної підтримки.

Того ж дня у Краматорську сепаратисти закликали своїх до повної мобілізації за боротьбу за свободу Донбасу.

Торік координатором коаліції замість Олега Ляшка призначено Юлію Тимошенко.

Того ж дня сили АТО були обстріляні аж 10 разів, один військовослужбовець загинув, ще одного було поранено.

В цей день народилися:

1900 року – український хоровий диригент та народний артист УРСР Олександр Сорока. Надавав перевагу творам великих форм, переважно кантатно-ораторіального жанру. В репертуарі: «Радуйся, ниво неполитая» і «Б'ють пороги» М. Лисенка; «Кавказ» і «Заповіт» С. Людкевича; «Слався, Вітчизно моя» Г. Жуковського; «Реквієм» В. А. Моцарта та інші.

1914 року – український актор Володимир Данченко. Самобутній талант Данченко, його темперамент, яскрава емоційність і щирість виявилися в ролях класичного репертуару: Назар Стодоля (Шевченко), Лукаш («Лісова пісня» Лесі Українки), Улдіс («Вий, вітерець!» Райніса), Антось («Заради сімейного вогнища» по Франко) та інші.

Володимир Данченко, фото: Вікіпедія

1914 року – український письменник та організатор кіновиробництва Юрій Заруба. Він працював в органах преси з 1935 року (в газетах «Молодь України», «Радянська Україна», журналах «Блокнот агітатора», «Комуніст України») та в Держкіно УРСР. З 1967 року очолював відділ преси Міністерства зовнішніх справ УРСР. Був членом Спілки письменників України.

1941 року – український історик Фелікс Шабульдо. У 1968 року був членом редколегії «Українського історичного журналу». Опублікованв монографію «Землі Південно-Західної Русі у складі Великого князівства Литовського», яка стала помітним явищем в історіографії і завоювала широку читацьку аудиторію. Ще однією його відомою працею є «Синьоводська битва та проблеми її розв'язання» та інші статті.

1956 року – український кінооператор та журналіст Богдан Підгірний. Серед його робіт: фільми про Василя Стуса «Пресвітло ї дороги свічка чорна», «Хроніки від Фортінбраса» за есе О. Забужко, телесеріал «Імена», про В'ячеслава Чорновола «Правди дорога терниста» тощо.

Не забувайте вітати – Івана та Сергія!