похід армії УНР фото

Армія УНР захопила два потяги під Калинівкою

06 грудня 2016, 08:01

Українська народна армія здобула першу перемогу на Вінниччині

Новини Вінниці | Новости Винницы | ВЛАСНО.info

Армія УНР захопила два потяги під Калинівкою

    Додати коментар


6 грудня 1919 року розпочалася одна з героїчних сторінок української історії – перший Зимовий похід Армії Української Народної Республіки. Чимало подій цього чину пов'язані з Вінниччиною, а перші кілометри Зимового походу пролягли дорогами теперішньої Калинівщини і саме тут його учасники здобули свою першу перемогу, повідомляє кореспондент Vlasno.info.

Під кінець 1919 року загальнополітична і військова ситуація для Української Народної Республіки була надзвичайно складною. В грудні 1919 року Червона армія захопила значну частину Правобережжя. Добровольча армія генерала Антона Денікіна окупувала південь України, польські війська захопили Волинь і Західне Поділля. Армія УНР, виснажена, боса, голодна, до того ж в її рядах лютувала епідемія тифу, контролювала лише невелику частину території в районі містечка Чорториї на Житомирщині. Вона перебувала у так званому трикутнику смерті. Зрозуміло, що в таких умовах продовжувати збройну боротьбу регулярними частинами було неможливо.

У цей час на нараді в Чорториї ухвалюється рішення ліквідувати регулярний фронт і розпочати партизанську боротьбу в тилу ворога.

«В будуванні Самостійної Української Народної Республіки в цей момент кінчається один період – період нечуваної героїчної боротьби і великих страждань українського народу,» - мовиться у відозві уряду УНР.

«Правительство Української Народної Республіки заявляє, що воно тимчасово переходить на інші способи боротьби за нашу державність.
...Вояки Української Армії і весь народ України! Нехай ваша віра в нашу народну справу не захитається ні на мить!»

6 грудня 1919 року з'єднання Армії УНР під керівництвом генерала Михайла Омеляновича – Павленка вирушили у Зимовий похід. Бойова група складалася з трьох дивізій – Запорізької, Київської та Волинської.

Михайло Омелянович-Павленко фото
Михайло Омелянович-Павленко

«За приблизними підрахунками Українська армія налічувала 10 000 людей при 2000 шабель і багнетів та 12 гарматах, але до 75% загальної кількості складали штаби частин, немуштрові частини, обози і транспорти хворих. Отже треба вважати, що до бою була здатна жменька біля 2000 тисяч людей», – згадував пізніше учасник Зимового походу Олександр Доценко (див. О.Доценко, Зимовий похід, К.2001).

Українська армія складала справді гнітюче враження «Найтяжче вражіння робили напів одягнуті з купою шмаття на ногах, замість чобіт, легко поранені і недужі козаки, що тягнулися за обозами. Потрібна була велика самопосвята й глибоке переконання в правоті своє справи, щоб перетерпіти все те лихо», - писав у своїх мемуарах командувач Армією УНР під час Зимового походу генерал М.Омелянович – Павленко. (див. Михайло Омелянович – Павленко, Спогади українського командарма, К.2002).

Вирушивши 6 грудня 1919 року з-під Любара, через кілька днів Армія УНР вступила на територію теперішніх Хмільницького та Калинівського районів. 10 грудня 1919 року Київській групі було наказано захопити Пиків, а на наступний день район Гулівець (донедавна Комунарівка, тепер- Бережани) – Писарівки. 11 грудня Запорізька група зайняла район Радівки – Нападівки. В цей же день 3-я дивізія мала зайняти район Глинська і рухатись в напрямку Овечачого. За наказом генерала М,Омеляновича – Павленка при зайнятті сіл всі виходи з них перекривалися, нікого, навіть селян, з населених пунктів на випускали. Такі заходи безпеки вживалися для того, аби ніхто не видав місць розташування підрозділів Армії УНР.

Під час нічного маршу з 10 на 11 грудня в селі Черепашинцях 3-я стрілецька дивізія потрапила в болото, з якого ледве вибралась. «Всі тяжкі вози довелося залишити, 2 гармати і 2 кулемети також прийшлося покинути й використати коней від них, щоб витягти другі дві гармати», – писав у своїх мемуарах М. Омелянович – Павленко.

Серйозною перешкодою на шляху українців була залізниця, яку з допомогою бронепотягів охороняли підрозділи денікінців. Саме при переході через залізницю відбулася перша серйозна ситучка Армії УНР під час Зимового походу. Вона закінчилася успішно для українців. На станціях Голендри та Гулівці підрозділи Київської групи захопили два потяги 14 – ї дивізії Добровольчої армії Денікіна.

Ця звитяга, очевидно, була дуже важливою і знаковою, бо про неї в своїх мемуарах згадують кілька учасників Зимового походу: М. Омелянович – Павленко, Ю.Тютюнник, О.Доценко, командир полку Чорних запорожців Петро Дяченко.

Як згадував О.Доценко, «захоплене майно придалося, як ніколи, нашим козакам, бо мали принаймні у що одягнутися, а головним чином одягнути босих і роздягнених козаків, ще хворих на тиф, які проте невідступно мандрували за армією».

Ця успішна операція значно піднесла дух армії і немало здивувала ворогів, які уже було перестали вважати армію УНР за серйозну силу.

«Наш прорив між Козятином і Калинівкою... був цілком несподіваним. Здивування росіян, що мостилися міцно засісти в повітах та губерніях на посадах..., можна порівняти хіба з тим, якби в наші часи, як уже мало хто вірить в чуда, з'явився б з-під землі мертвець і почав порядкувати в хаті. Та ще й як порядкувати!» - писав у своїх мемуарах командувач Київською групою Армії УНР Юрій Тютюнник (див. Юрко Тютюнник, Записки генерал-хорунжого,К.2008).

Цю звитягу українських вояків увічнено в граніті. В грудні 2014 року на будівлі загальноосвітньої школи в Голендрах встановлено пам'ятну дошку на честь учасників Зимового походу Армії УНР. Її виготовлено коштом калинівчанина Костянтина Васюка.
меморіальна дошка воякам полку Чорних запорожців фото
фото Василя Бабія

12 грудня 1919 року армія зайняла район Нової Греблі, Польової Лисіївки, Самгородка, Юзефівки, далі шлях вояків УНР проліг на Липовець. Ведучи бої за Липовець. Умань, Черкаси, Смілу, Золотоношу, Балту, частини Армії УНР подолали близько 2,5 тисячі кілометрів по окупованій ворогами території України.

В квітні 1920 року учасники походу почали пробиватися на захід, щоб об'єднатися з українськими частинами на польсько-радянському фронті. Після численних митарств таке об'єднання відбулося 6 травня 1920 року біля Ямполя. Ця дата вважається датою завершення першого Зимового походу.

Учасником Зимового походу був і голова тодішнього українського уряду Ісак Мазепа. Згадуючи у своїх мемуарах (див. І.П.Мазепа, Україна в огні й бурі революції 1917-1921) події зими 1919-1920 років, він писав: «Зимовий похід був достойним продовженням героїчної боротьби 1919 року. Це була боротьба разом з народом і за народ. Боротьба власними силами і за власну ціль. За цей час армія ні разу не схилила національного прапора. Зберегла себе морально і фізично.

Населення годувало й зодягало армію, постачало їй все потрібне і всіма способами допомагало, бо бачило в ній свою армію, яка боролася за інтереси народні.

Армія Зимового походу дала приклад високого героїзму своїх вояків, що не знали ні труднощів, ні перешкод».

Головне фото: початок Зимового походу (із книги М.Омеляновича – Павленка Спогади українського командарма)

Додати коментар

Захисний код
Оновити
 
Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення