Міжнародний жіночий день започаткований як пролетарське феміністське свято – Міжнародний день жінок-робітниць. Починалось як соціалістичне політичне свято. Є спільним для культур переважно країн колишнього СРСР. День став символом фемінізму й антисексизму. Прийнято дарувати квіти та цукерки, проте багато феміністок вважають це недоречним, оскільки, на їх думку, свято повинно привернути увагу до гендерної нерівності. Приєднується до привітань жінок й кореспондент Vlasno.info.



Ідея Міжнародного жіночого дня була запропонована Кларою Цеткін на великій жіночій зустрічі, організованій Соціалістичним Інтернаціоналом у Копенгагені 26 і 27 серпня 1910 року. Понад 100 учасниць із 17 країн вирішили щороку в березні відзначати день солідарності жінок у боротьбі за повні політичні, економічні і соціальні права.Проте дату Міжнародного жіночого дня на тій конференції так і не було визначено.



Перший Міжнародний жіночий день було проведено 19-го березня наступного, 1911-го року. Жінки вийшли на мітинг за право голосувати, право на працю, і вимагали покласти край дискримінації на роботі. Більше мільйона людей взяли участь у мітингах в Німеччині, Австро-Угорщині, Швейцарії та Данії. Дату обрали 19 березня, бо саме 19 березня 1848 року король Пруссії перед загрозою збройного повстання пообіцяв провести реформи, однією з яких було введення виборчого права для жінок.

Дата 8 березня приурочена до однієї або декількох подій: Страйк американських текстильних робітників у 1857–58 роках. Жінки, які брали участь у демонстрації 8 березня 1857 року в Нью-Йорку, боролися за рівну оплату праці чоловіків і жінок. Демонстрація "соціалістичних жінок", що відбулася в Нью-Йорку 8 березня 1908 року, проведена на згадку текстильних страйків у 1857–58 роках. Демонстрація відбулася частково для прав жінок на виробництві, і частково – як реакція руху суфражизму (виступали за виборчу та економічну рівність жінок). Російська жіноча демонстрація 8 березня 1917 року пройшла через те, що два мільйони солдатів загинули під час війни, вони просили "хліба і миру".



Затвердили дату 8 березня на ІІІ комуністичній Інтернаціональній зустрічі в 1921 році.

Протягом 1920-х і 1930-х років цей день відзначався як соціалістичний жіночий день.

У Радянському Союзі перед тим, як свято закріпилось у громадському, а після цього і в сімейному побуті, народу велась роз'яснювальна робота. Положення офіційних державних документів підкреслювали рівноправне становище жінок у СРСР та широкий спектр можливостей особистісного розвитку жінки. Акцентували увагу на таких її ролях у суспільстві: робітниця, мати, активна громадська діячка. Таким чином, попри те, що було ухвалено закони, які давали значні права, свободи та можливості жінкам у політичній, освітній, економічній, культурній та інших сферах, жінка все ж не позбавлялась ролі хранительки домашнього вогнища та матері-господині. Офіційна декларація статевої рівності полегшила справу експлуатації жінок: на них відтепер покладалась подвійна функція – робота і материнство.

Актуальні жіночі образи офіційна державна ідеологія творила також через мистецтво, літературу та кінематограф, де з'явилися образи: "Радянська жінка", "Колгоспниця", "Селянка", "Робітниця", "Вчителька" і т.д.



У 1920-30-х роках жінки-робітниці зустрічали цей день як своє свято, виконували прибирання в будинку, готували святкові обіди, одягались у найкраще вбрання. Сімейні риси у святкуванні 8 Березня продовжували розвиватись і в наступні роки. Крім зборів, мітингів, демонстрацій, на підприємствах влаштовувались сімейні вечори з іграми, піснями, танцями, частуванням.

Після Другої світової війни послідовники свята поводились тихо, оскільки день не відзначався, і лише у 1974 році відновлюється рух жінок і традиція жіночого руху. Лише 1975 рік 8 березня був визнаний ООН як Міжнародний жіночий день з нагоди Міжнародного року жінки. На Заході Міжнародний жіночий день був уперше відзначений після 1977 року, коли Генеральна Асамблея ООН запропонувала державам-членам оголосити 8 березня як День Організації Об'єднаних Націй для прав жінок і миру в усьому світі.



В Україні у 1966 році, відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1965 року, Міжнародний жіночий день став неробочим днем.

З 2010-го року Міжнародний комітет Червоного Хреста став проводити тематичні роки з приводу захисту дискримінації жінок, під час збройних конфліктів, сексуального насильства, прав та можливостей жінок.

На початку XXI століття цей день залишається державним святом у низці пострадянських та соціалістичних країн: Азербайджані, Анголі, Білорусі, Буркіна-Фасо, В'єтнамі, Грузії, Ізраїль, Казахстані, Камбоджі, Киргизстані, Китаї, Республіці Конго, КНДР, Лаосі, Молдові, Монголії, Непалі, Таджикистані, Туркменістані, Росії, Уганді, Україні.



Наприкінці існування СРСР свято втратило своє політичне забарвлення і перетворилося на одне з неполітичних свят.

В останні роки в Україні точиться велика дискусія щодо святкування 8 березня. Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», у період 1–17 лютого 2019 року абсолютна більшість опитаних громадян, 91 відсотків, не підтримують ідею скасувати свято 8 березня. Підтримують лише 5 відсотків. Ще 4 відсотки не змогли визначитися щодо цього питання. Проте 86 відсотків опитаних відповіли, що будуть цього року святкувати 8 березня, не будуть 14 відсотків.

Ще в 2013-му році в місті Коломия Івано-Франківської області рішенням міської ради скасували це свято.

У лютому 2017 Український інститут національної пам'яті розробив пропозиції щодо декомунізації календаря державних свят. Замість вихідного дня 8 березня було запропоновано встановити вихідний Шевченківський день 9-го березня, також є альтернатива – зробити вихідним День Матері, який святкується у другу неділю травня.



Велика дискусія йде також феміністок. Для них 8 березня є приводом нагадати всьому суспільству про те, яке місце в ньому займають жінки і зажадати зміни цього положення. За допомогою 8 березня спільноти феміністок привертають увагу до актуальних тем – боротьбі з сексизмом, вимогу рівної оплати праці для чоловіків і жінок, відстоювання репродуктивних прав. Але головна вимога вже багато років як залишається незмінною: феміністки вимагають, щоб жінок перестали сприймати як людей "другого сорту".

Читайте також, Двоє відомих вінничан вціліли в бою під Крутами 

Фото:UA Modna, 24tv.ua, radiosvoboda.org.