У двадцятих роках минулого століття Вінниця була центром округи з населенням більше п'ятдесяти тисяч жителів. Місто без доріг. Коні на вулицях. Одноповерхові будівлі та суцільні базари. Такою була Вінниця 100 років тому. Про це повідомляє Vlasno.info.

Свою історію будинок офіцерів починає з 1925 року, коли по сучасній вулиці Миколи Оводова, герой громадянської війни Ян Фабриціус відкриває Будинок Червоної Армії. У своєму листі до Голови губернаторського виконавчого комітету Подолії він писав:

— За наявності у Вінниці великого гарнізону, стає необхідністю мати Будинок Червоної Армії, який буде центром культурно - політичного та військово - наукового життя гарнізону... Такі будинки існують скрізь, де є значні гарнізони. Прошу Вашого розпорядження щодо відведення відповідного приміщення.

У 1929-му у місті, де розташовувався великий військовий гарнізон, вперше в Радянській Україні відкрито Червоноармійський університет. А вже у 1939-му, для військових та їх родин, для проведення організованого дозвілля – за проектом архітектора Свідерського, збудовано Будинок офіцерів, який знаходиться на сучасній Площі Перемоги, 1.

З того часу, тут знаходився військовий штаб, німецька бібліотека (під час окупації), відома студія звукозапису, концертна зала, в якій, у різні роки, виступали відомі артисти. У наші дні, 60-ий будинок офіцерів – це не лише культурний заклад для військових, це – одне з найпопулярніших місць відпочинку вінничан та гостей міста.

Дивіться також: Завдяки хитрощам видатного мера у Вінниці з'явився театр.

Хочете отримувати головні новини у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

Фото: Vlasno.info