Гніванські школярі досліджували шлях Шевченка на Вінниччині понад 5 років

Школярі із Гнівані дослідили, де бував Тарас Шевченко на Вінниччині. Склали маршрут, побували в кожному селі та містечку, в яких зупинявся видатний український поет. На це пішло п'ять років три місяці.

– Вирішили повністю відтворити маршрут Кобзаря. Але якщо б ми це робили безперервно, було б і чотирьох днів мало. Тому об'їжджали частинами, - розповідає вчитель історії Гніванської школи-гімназії № 2 Олександр Коваль. – Гнівань знаходиться далеко від усіх пунктів призначення, які ми відвідали. Це була така собі польова практика для дітей.

Шлях Шевченка проліг через теперішні Погребищенський, Липовецький, Іллінецький, Немирівський, Тульчинський, Шаргородський, Чернівецький, Могилів-Подільський, Муровано-Куроловецький райони. Потім поет заїхав до Кам'янця-Подільського, який теж знаходився у межах Подільської губернії, і через Хмільницький район повернувся до Києва.

– У Хмельницькій області побував також у Дунаєвцях, Ярмолинцях та Меджибіжі. Шевченко був не тільки поетом, а й філософом, правознавцем, політиком, істориком, етнографом, гравером та художником. На прохання київського губернатора створював альбом «Мальовнича Україна». Але не тільки: записував народні перекази, оповідання, легенди, пісні, збирав відомості про могили та урочища, виявляв старожитності, описував або купував їх. Охопив три губернії: Київську, Подільську та Волинську, - продовжує Коваль. – Ось ми і пройшли шляхом Шевченка.

В експедиції діти знайомились з архівними матеріалами, розпитували місцевих мешканців та фіксували, що збереглось з часів Кобзаря.

– Багато нового дізнались. Я, наприклад, вперше почув, що Шевченко грав на гармошці, кобзі, гітарі, - зазнається історик. – Співав баритоном і тенором. Дуже обдарована людина була.

Подекуди збереглись криниці, з яких пив Шевченко, або напував коней. Про деякі дослідники знали з історичних джерел, а про інші розказували місцеві.

– У Джурині до нас підійшла бабуся: «А ось, діточки, Шевченкова криниця». Дуже допомагали у нашій експедиції школи. В кожній є якійсь цікаві матеріали про перебування Шевченка на Вінниччині, - продовжує Коваль. – А у Гонтівці Чернівецького району нам розказали, що Шевченко спілкувався зі двома старожилами, які були свідками страти Івана Гонти, ватажка Коліївщини. Вони розповіли не тільки про страшну страту, коли з нього живого здирали шкіру, але й про те, що відрубану голову Гонти відвезли до Могілева. Там її повішали на ворота при в'їзді до міста. Пізніше село Серби і перейменували у Гонтівку на його честь.

У Могилів-Подільському районі дослідники знайшли барельєф Шевченка, що вирізав народний скульптор Сліпуха 1920-го року. Він знаходиться у скалі Нагорянського монастиря. Там помітні рештки фрази з віршів Шевченка: «Що москаль риє, шукає?», які при радянській владі порубали сокирами.

За результатами тривалої експедиції Олександр Коваль видав книгу «Тарас Шевченко на Вінниччині». В ній описані всі місця, пов'язані з Кобзарем та історичні дані.