В якості оригінального головного убору їх використовують наречені, дослідники відтворюють їх заради цікавості та можливості опису унікальних прикрас, повідомляє Vlasno.info з посиланням на сторінку Етномайстерні "Коло".

Наразі технологію виготовлення цих віночків офіційно включені до Національного переліку елементів національної культурної спадщини. 

"Восковий" вінок з'явився на Вінниччині в кінці ХІХ − на початку ХХ ст. і побутував до кінця 80-х років ХХ століть як незмінний атрибут вбрання молодої.

Сьогодні воскові вінки не є широко вживаними у весільних церемоніях, натомість, їх часто використовують у тематичних фотосесіях, показах, відеороликах, реконструкціях традиційних строїв, відтворенні весільних обрядів, як елемент відтвореного строю у фольклорних гуртах чи стилізованого сценічного костюму.

Термін "восковий" є узагальненим − так називають вінки з таких матеріалів, як стеарин, парафін, лой, віск та їх суміші в різних пропорціях за рецептами майстринь. На Вінниччині "воскові" вінки виготовляють за допомогою дроту, паперу (кольорового, білого), флористичної стрічки, фольги, ниток, намистин, тканини. Зазвичай вінки невеликі за розміром, побудовані на одній основі, з "квітковими" елементами, вирізняються великою кількістю восковиць, вишуканістю, простотою форм, естетикою компонентів та кольорової гами. Також бувають вінки з кількох поєднаних основ (двох, трьох, найрідше − чотирьох).

Починається робота з виготовлення паперових квітів та листочків. Відрізок дроту, довжиною шість-вісім сантиметрів, обмотують флористичною стрічкою або папером (раніше для обмотування використовували "папіросний" папір – для самокрутних цигарок). Це заготовка на "стеблинку". З паперу вирізають форму листочка, із "зубчиками" чи без, згинаючи його до бажаної форми. До нього приклеюють "стеблинку", дають висохнути. Рідше листок протикають повздовж центру листочка хвилеподібними відрізками, що не потребує використання клею.

Для виготовлення восковиць (бубляшок, бурульок, бомбляшок) парафін (чи компоновану майстринею суміш) кладуть в металеву ємність, розтоплюють. Далі суміш підтримують в сталій температурі для потрібної консистенції. Готують ємність з чистою водою. Кінчик обмотаного дроту загинають у петлю (деякі майстрині використовують прямий відрізок), почергово занурюють у розтоплений парафін і воду доти, доки на кінці основи не утвориться парафінова крапелька ‒ 6 -10 разів, в залежності від величини восковиці і температури парафіну. Восковицю постійно підправляють пальцями, надаючи потрібної форми.

Потім воскують квіти, листочки, почергово занурюючи у розтоплений парафін і воду один раз чи двічі, залежно від рівня завощення.

Далі формують основу вінка з відрізка грубого, обмотаного папером чи флористичною стрічкою дроту (близько 30-40 см.), згинаючи його у формі дуги. На неї почергово накручують квіти, листочки, восковиці чи пучки восковиць у відповідному чи бажаному порядку. Часто додають елементи з кольорових ниток, фольги, намистин чи невоскованих паперових квітів.

Деякі майстрині до обох кінців вінків також приєднують так звані "кучері" − довгі композиції з обмотаних відрізків дроту у формі дрібно закручених спіралей з квітами, листочками чи восковицями на кінцях, повторюючи традиційні форми.

Технологія виготовлення у всіх майстринь на Вінниччині спільна.

Читайте також: Вибори 2020: ЦВК сформувала на Вінниччині 25 виборчих

Фото: mkip.gov.ua