На Вінниччині у селі Буша, що у Ямпільському районі, ціла низка природних, архітектурних та історичних пам'яток. Гайдамацький яр, козацькі могили, скельний храм... Та серед усього цього є й "прикладна" – крейдяна гора, яка ще зветься Татарською, — місцеве джерело будівельного матеріалу.

Вже більше трьох століть місцеві жителі використовують камінь пісковик та крейду, аби будувати свої хати. Наразі, більше 200 бушанських хатин — саме крейдяні. Перевага цього матеріалу в екологічності, стійкості, до того ж, такі будинки гарно пропускають повітря.

У такому попиті є і містичний аспект. Не дарма ж, у багатьох магічних ритуалах для захисту від нечистого малюють коло крейдою. Селяни вірять, що якимсь чином магічні властивості крейди оберігають їхні будинки. Адже саме село славиться ще й людьми, які мають надприродні, та не завжди добрі, сили. Та про це ви дізнаєтесь у іншому матеріалі.

Повернемось до крейди. Якби іронічно не було, та на місцеві школи цього мінералу виділявся мізер. Вінничанин Дмитро, виходець з Буші, пригадує:

— У шкільні роки нам, учням, доводилось часто бігати до тієї гори, аби дібрати необхідну кількість крейди.

Відомо, що в Буші був спеціальний пристрій для вирізання крейдяної цегли, та зараз від цього апарату нічого не лишилося. Ніхто вже з крейди не будує, а тільки подекуди застосовують для побілки.

Сосна, що сама виросла на крейдяній горі

Факт з історії:

Татарська гора пов'язувала Бушу з іншими селами, а у войовничі часи татари набігали до села саме через неї. У 1932 році ця гора була затоплена, результатом чого стала моторошна картина — вода вимила звідти цілу купу черепів.

Влітку гора заростає зеленню і багато велосипедистів полюбляють з'їжджати по її крутим схилам. Восени, коли дощі вже змили усю рослинність, гора стає ідеально білою, що створює оригінальний пейзаж. А от взимку, коли гора засніжена, чимала кількість лижників-екстремалів використовують її як трамплін.

До речі, гора має велике ресурсне значення — українські вчені виявили, що в ній є майже всі елементи з таблиці Менделєєва.

Фото Юлії Плахтій