Інтенсивні роботи з розчистки приміщень пам'ятки архітектури національного значення – Башта та мури (охоронний № 55/3) по вулиці П.Осипенко, 1 тривають вже кілька тижнів. Дана пам'ятка, яка складається з південної та західної стіни XVII століття, південно-західної кутової башти, та прибудованої в середині XVIII століття стайні, належать до комплексу колишнього домініканського монастиря та є історичною гордістю міста.

Час, погодні умови, тривале використання башти під житло та інше, не характерне для неї функціональне призначення, наявність давніх підземних споруд, відсутність фахового догляду за інженерними мережами й конструктивними елементами пам'ятки та планових ремонтно-реставраційних робіт, поступово призвели до її аварійного стану та сьогоденної загрози руйнації пам'ятки.

Цього року фахівці інституту «УкрНДІпроектреставрація» (м. Київ), які займаються комплексом «Мурів» починаючи з 1949 року, підписали угоду про співпрацю з Управлінням Вінницької Єпархії Української Православної Церкви роботи у сфері збереження культурної спадщини, в тому числі сакральних споруд і традиційного характеру середовища м.Вінниці та Вінниччини. В рамках даної угоди між релігійною громадою Спасо-Преображенського кафедрального собору та названою столичною інституцією було укладено договір щодо розроблення проектно-кошторисної документації на проведення першочергових протиаварійних та невідкладних консерваційних робіт на пам'ятці.

Головне завдання, яке має бути вирішено в ході названих робіт – укріпити пам'ятку з метою недопущення її руйнації для подальшого проведення на ній реставраційних робіт.

Сьогодні ведуться роботи зі зняття нашарувань радянського періоду та, на жаль, періоду незалежності України.
Оскільки в цій пам'ятці було житло, майстерні та інші виробничі об'єкти, стіни башти обклали плиткою, провели каналізацію, водопровід спорудили на фундаменті пічки XVIII століття сучасну піч. Оригінальну підлогу в різні часи було залито бетоном, покладено асфальтове покриття тощо. В зв'язку з відсутністю звичайного господарського підходу з утримання пам'ятки у стіни башти повростали корені дерев, які руйнують їх цегляну кладку, а пориви комунікацій призвели до просідних процесів, оскільки пам'ятка має під собою не тільки підземелля, але й розташована на лесових ґрунтах, які просідають.

Секретар Вінницької єпархії Української Православної Церкви Владислав Демченко процитував текст угоди про співпрацю та зазначив, що цей документ необмежений в часі.

– Угода спрямована на збереження культурної спадщини, в тому числі сакральних споруд і традиційного характеру середовища міста Вінниці та Вінниччини, – розповідає отець Владислав. – Вінницька єпархія зацікавлена у збереженні таких пам'яток і всіляко цьому сприяє та сприятиме.

На сьогодні у пам'ятці значні тріщини (місцями до 120 мм), а за даними інженерно-геодезичних вишукувань, вже проведених Інститутом «УкрНДІпроектреставрація», стіна мурів має нахил 130 мм. І це при тому, що фундаменти мурів, які заглиблені всього на 600 мм від денної поверхні мають під собою підземні споруди (за даними інженерно-геофізичних вишукувань 2010 року – 5 метрів ширини та 2,5 м висоти). Зважаючи на це, пам'ятка потребує термінового проведення першочергових протиаварійних та невідкладних консерваційних робіт до цієї зими, оскільки є дуже велика вірогідність, що літо 2016 року ми будемо зустрічати без однієї з найцінніших та найдревніших пам'яток міста.

– Наразі тут тривають роботи з розчищення підлог та вивозу сміття, яке додавало зайвого навантаження на підлогу та пам'ятку. На сьогодні вже вивезено близько 108 тонн сміття. Під час розчистки було відкрито не тільки ранішні цегляні підлоги ХІХ століття, але й оригінальні підлоги ХVІІІ століття, визначено принцип дії історичного інженерного забезпечення пам'ятки, розповів начальник відділу регіональних досліджень архітектурно-містобудівної спадщини і розвитку історичних територій Українського державного науково-дослідного і проектного інституту «УкрНДІпроектреставрація», головний архітектор та науковий керівник проекту, кандидат архітектури, дійсний член Українського національного комітету Міжнародної ради з питань пам'яток та визначних місць, архітектор-реставратор Анатолій Ізотов. – Ці роботи, разом з пошуком та аналізом історичних та фактичних матеріалів дозволять більш ретельно продіагностувати пам'ятку, визначити причини її незадовільного стану в минулому, зростання динаміки руйнівних процесів сьогодні, з метою прийняття науково-проектних рішень зі збереження для прийдешніх поколінь. Проте до реставраційних робіт ще далеко, принаймні рік. Сьогодні ж треба ліквідувати аварійний стан, зупинити подальшу руйнацію.

Головна проблема у цій справі, ділиться реставратор, – розкриття виявленої геофізичними вишукуваннями підземної споруди, яка йде попід муром та навпроти будинку № 11 на вулиці Володарського пересікає вулицю. До речі, названий житловий будинок має вертикальну тріщину по всій висоті фасаду (близько 2,5 м). Ця тріщина сформувалась якраз над центральною частиною підземної споруди. Проте для того, щоб провести такі роботи необхідний археологічний супровід, а розкопки вже завершені. Тому потрібна добра воля міста, щоб допомогти в цьому питанні, оскільки постало питання збереження не тільки самої пам'ятки, але й безпеки життя вінничан.

Ще одна перепона – фінанси, оскільки держава, яка за конституцією та законами має піклуватись пам'ятками культурної спадщини, передала башту, мури та стайні релігійній громаді у вкрай поганому стані. Розуміючи та бажаючи зберегти цю унікальну пам'ятку, Вінницька єпархія та релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору Української Православної Церкви на чолі з митрополитом Вінницьким і Барським Симеоном вкладає власні кошти в розроблення науково-проектної документації для проведення першочергових протиаварійних та невідкладних консерваційних робіт на пам'ятці. Міська влада зі свого боку також допомагає усім можливим. Допомога надається з обох сторін у найкоротші строки. Однак коштів на виконання власне самих робіт вже не вистачить, ані в єпархії, ані в релігійної громади.

Кошти потрібні й для засипки археологічних траншей, в яких виявлені архітектурно-археологічні об'єкти колишнього домініканського монастиря. Однак перевідкладені ґрунти, а також насипні ґрунти радянського часу, які були вибрані при розкопках на території не можуть бути засипані назад, оскільки при їх використанні поверхневі води будуть інфільтруватись та замочувати просідні лесові ґрунти, що призведе до ще більшої руйнації. Однак будь-який ґрунт не підійде – лише суглинок, подібний до того, який застосовується при виготовленні цегли, щоб при замочуванні та висушуванні він не покривався тріщинами, через які можуть фільтруватись водяні маси. Це дасть не тільки зберегти пам'ятку, але й відкрити унікальні архітектурно-археологічні об'єкти.

– Реставратори, які перебувають на об'єкті з восьмої години ранку до одинадцятої години ночі, аби роботи проводились фахово та не зашкодили пам'ятці, вважають, що оптимальним варіантом для вирішення питання може стати створення Фонду збереження даної пам'ятки, аби до збору коштів долучилася обласна та міська влади, підприємці, меценати, громадяни – усі небайдужі до історії міста та країни, її культурного надбання. Бо хто ж ми сьогодні та завтра, якщо втратимо наше минуле? – міркує Анатолій Ізотов.

Працюватимуть київські фахівці-реставратори у Вінниці доти, доки дозволить погода, до дощів, орієнтовно – до жовтня чи листопада, однак можливо й більше, оскільки окремі роботи в середині пам'ятки можна буде проводити й в зимовий час.

Редакція, дослідивши питання збереження культурної спадщини Вінниці, з'ясувала, що київські фахівці з нинішнього Інституту «УкрНДІпроектреставрація» вже понад 65 років зберігають вінницьку історію, її культурну спадщину. Можливо, прийшов час і вінничанам звернути увагу на своє історичне надбання, допомогти, долучившись до такої важливої справи – збереження свого минулого для нащадків.
Реставратори обіцяють зробити все від них залежне для того, аби зимові погодні умови та весняні води не нанесли шкоди архітектурній пам'ятці національного значення. А потім – знову до роботи, аби за кілька років Вінниця та Вінничани пишалися відреставрованою складовою містобудівного комплексу «Мури».

Під кінець Анатолій Ізотов процитував видатного англійського вченого Джона Раскіна, слова якого можуть бути головним гаслом для збереження не тільки цієї пам'ятки, але й культурної спадщини Вінницької області та України загалом:

– «Ці пам'ятки людства не належать нам, вони належать тим, хто їх створив і тим, хто ще не народився. Ми лише хранителі, і наш обов'язок – піклуватись про них і стежити за тим, щоб вони були передані нащадкам у тому вигляді, в якому ми їх отримали».

Фото Людмили Кліщук