Рівно 95 років тому більшовики порушили Старобільські домовленості з Махном.

Із Вінниччиною пов'язаний лише один, але найбільш драматичний епізод з життя Нестора Махна. 28 серпня 1921 року Махно втікаючи, перетинає кордон з боку Ямполя у Вінницькій області. За легендою, зраджений із невеличким загоном вірних бійців і дружиною він покинув Батьківщину з 13 кулями в тілі. Попереду чекали роки в польських тюрмах, замахи і хвороби, а також всесвітня слава, яка не поступається славі козацьких отаманів.

Від Бутирки до Гуляйполя

Майбутній всесвітньо відомий отаман народився у місті Гуляйполе (Запорізької області) 26 жовтня (7 листопада) 1888 року.

Нестор Махно, фото: uahistory.com


Підлітком Махно захоплюється модними ідеями соціал-демократії, анархізму,стає членом організації "Спілка бідних хліборобів". В 1906 році, починає збройним шляхом захоплювати гроші "на революцію". Вперше його заарештовують за тероризм, проте відпускають. Вдруге заарештовують за звинуваченням у вбивстві і в 1910 році йому присуджують до повішення. Але замінюють його на безстрокову каторгу, яку Нестор починає з московської Бутирської тюрми, звідки його у 1917 році випускає Революція.

Махно відразу повертається на Батьківщину, і вже взимку 1918 його "селянські вільні батальйони" перешкоджають російським частинам приєднатися "білих" батальйонів на Дону. Вже за деякий час його загони починають партизанську боротьбу проти Української Держави Скоропадського. Далі йде тимчасове перемир'я і війна з Директорією УНР, денікінцями, а потім перше об'єднання з Червоною армією у складі «Першої бригади Першої Задніпровської дивізії» під керівництвом Павла Дибенко.

Павло Дибенко та Нестор Махно, фото: Вікіпедія


Політика "військового комунізму" приносить у Гуляйполе голод. Після оголошення більшовиками "поза законом" він намагається стати "третьою силою" у революційній боротьбі за вільну Україну. Загони перейменовуються на "Революційну повстанську армію України".

Без Донбасу немає Криму

"Гуляйпільська республіка" ж мала виразний україноцентричний характер, як і повстанці з Холодного Яру, а згодом і УПА. "Батько Махно" зокрема вивчив українську завдяки своїй дружині Галині Кузьменко тільки на еміграції, де також змінив прізвище на Міхненко.

Ідеологією махновців прийнято вважати анархо—комунізм. Саме це і змушувало, окрім спільних ворогів, їх йти на контакт із більшовиками. Тієї самої помилки дотримувалися і ліві політики з боку Директорії на зразок Володимира Винниченка. Похибки і ілюзії тогочасної української еліти коштували їй перемоги у війні. Однак позбавитися оманливої риторики більшовицького "інтернаціоналізму" було нелегко.

На 1920 рік махновці захопили на сході і півночі територію від Павлограду (Дніпропетровської області), Слов'янська, Юзівки (Донецька), Волновахи та Маріуполя (Донецької області). Махно знав, що не контролюючи Донбас немає чого рватися до Криму. Особливо в сучасних умовах блокади півострова владі потрібно врахувати досвід отамана, який заплатив за Крим власною армією, волею і Батьківщиною.

Лише після того, як він усвідомив, що опинився між двох сил, Махно наступає на ті ж граблі — йде на союз з більшовиками. Після взяття ж Перекопу він стає непотрібним. Комуністи раптово порушують Старобільські домовленості і наносять поразку ослабленій армії. А отаман вирушає через Поділля на захід.

З Вінничиною пов'язаний також один епізод з фільму "Дев'ять життів Нестора Махно", де отаман стрибає з мосту, по якому проходить вузькоколійна залізниця.


Головне фото: belgorod-dnestrovskiy.ru