За час свого існування вінницькі вулиці змінили чимало назв. Але дослідники стверджують, що основна мережа вулиць міста сформувалась у ХVII столітті, а сучасні вулиці наслідують її.

Наприклад, центральна вулиця міста — Соборна — цю назву отримала лише у 1996 році. У 44-му вона носила ім'я вождя революції. У 1941 Соборна була Українським проспектом, у 1921 — знову мала ім'я вождя революції, до 1910 року — Поштова вулиця. А у XVII столітті вона була Великою.

До 1910 року у Вінниці існувала вулиця Бульварна, яка пройшла довгу трансформацію у революційні та воєнні роки. Нині вона — вулиця Архітектора Артинова.

Довгу історію перейменування має й одна з історичних вулиць Вінниці: нинішня Володарського. За історію свого існування її називали іменем Івана Богуна, Монастирсько-Благовіщенська (або Маріїнсько-Благовіщенська), Монастирська, а у ХVII столітті її звали Шляхетською. У ході декомунізації вулиці повернуть історичну назву — Монастирська.

Вулиця імені Гліба Успенського досі називалася Спаською, а до початку 1910 року — Малою Лазаретною. Нинішня Грушевського за минуле століття "прихистила" у собі імена Котовського, Котляревського, та навіть Петра Великого, а до того мала скромну назву: Велика Дворянська.

Невелика вулиця Збишка, на якій зараз мирно розташовуються житлові будинки ще у минулому столітті двічі змінювала своє йменування, маючи "балканську" тематику : Хорватська та Сербська. А Князя Ігоря (Князь-Ігорівський провулок) проміняли на Зою Космодем'янську. Тим часом полководця Івана Богуна увіковічнили на тодішній П'ятничанській, а Князя Ростислава "посунули" заради Інтернаціональної, тоді як Індустріальну "стерли" з лиця міста заради Карла Маркса.

Богемську назвали Спартаківською, потім Судацькою, а у 1976 році, як знак дружби із Польщею та заради увіковічнення партнерських стосунків із містом-побратимом Кельце її і дотепер називають Келецькою.

Константиновича була Болгарською, Костянтина Острозького — Мала Соборна-Купецька, Лялі Ратушної — Поперечна, а князя Данила (Князь-Данилівський провулок) "проміняли" на Малиновського.

Вулицю театрала Михайла Кропивницького до цього називали... Комуністичною, а до початку ХХ століття вона була провулком Монастирським, а вулиця Плеханова — Чорногірською.

Найдовша вулиця Вінниці, названа іменем відомого хірурга Миколи Пирогова історично була Браїлівською, а вулиця Свердлова до цієї назви вшановувала Петра Могилу, а у ХVII столітті вона була вулицею Красносельською.

На вулиці Скалецького до 1994 року приживалися і Клара Цеткін, і Марко Вовчок.

Нинішня вулиця 40-річчя Перемоги до 1987 року вшановувала князя Данила Галицького, а вулиця Стахурського — просто Польовою; Тарногородського — Північно-Обвідна (до 1967), Фрунзе — Вокзальною.

Там, де зараз вшановують Шолом-Алейхема, була вулиця Гімназійна, Поліцейська та Ринкова. Вулиця Червоних курсантів була Торговим провулком, а Червоноармійська — Північною алеєю.

Вже зовсім скоро деяким вулицям міста повернуть історично справедливі назви у ході перейменувань. Нагадаємо, цієї п'ятниці у міському палаці мистецтв "Зоря" відбудуться громадські слухання, на яких обговорюватимуть нові назви вулиць.

Під час написання тексту використано працю О. Ковтонюк "Матеріали до історії вулиць Вінниці"

Фото: ukrssr.com.ua