Настя Присяжнюк за життя записала більше шести тисяч народних пісень.

Жінка народилась в багатодітній родині 22 грудня 1894 року у Погребищі. Батьки жили бідно, проте від голоду рятувала надзвичайна працьовитість і винахідливість.

Її мати Марія просто кохалася в піснях. Особливо полюбляла заводити спів про тяжку жіночу долю. Пізніше Настя згадувала, що пісня була найбільшою з небагатьох радощів її дитинства. Для неї не мало значення, чи це колискова, чи про кохання, чи про героїчне минуле українського народу.

Її сестра Софія з дитинства запам'ятовувала будь-яку пісню з першого разу. Згодом вона прославилася, як одна з найкращих виконавиць в Погребищах.

Наука давалася Насті легко. Коли її арештували напередодні Голодомору у 1932 році, жінка вже працювала аспіранткою в Київському університеті. На той час вінничанка познайомилася з відомими українськими поетами: Іваном Багряним і Матвієм Довгополюком. Обидва потрапили до лещат ГУЛАГу трохи пізніше за неї.

— Моє життя не описати на семи волових шкурах, — згодом казала Анастасія Андріанівна.

І справді, не кожному вдалося пережити те, що винесла і витерпіла ця жінка.

— Коли її розшукували по таборах після війни, де вона знаходилася «без права на листування», — розповідає її земляк Петро Марченко, — то в побаченні було відмовлено. Тоді той, хто її шукав затягнув, проходячи вздовж колючого дроту «Ой, давно—давно я в батька була...» і раптом почув з каземату голос Насті. Вона співала «Ще не вмерла України...». В'язні підхопили. Таким був її пісенний бунт.

Така доля відзеркалилася на особистому житті Насті — вона залишилася неодруженою. Проте всю душу продовжувала вкладати в пісню.

— Неможливо оцінити, наскільки важливою стала праця дослідниці для Поділля і всієї України, — говорить вінницький етнограф Віктор Косаківський.

Настя Присяжнюк збирала пісні, казки і прислів'я аж до самої смерті у 1987 році. В 2012 у Погребищиненській школі—інтернаті відкрили її кімнату-музей, видали окремою книжкою спогади про дослідницю. Проте досі у Вінницькому архіві знаходиться чимало неопрацьованих рукописів, які жінка залишила для наступних поколінь.

Головне фото: Вікіпедія, фото: vocnt.org.ua