11 березня в історії України та Вінниччини

1919 року – у місті Вінниця відділ Українського Червоного Хреста звернувся до українських громадських, кооперативних, селянських організацій з проханням допомогти коштами, продовольством, білизною, ліками для відкриття шпиталю на 50 ліжок. На той момент силами відділу у Вінниці вже функціонували чайна, їдальня та лазня для біднішого населення.

У 1925 році у Харкові відбувся перший Всеукраїнський з'їзд творчих об'єднань «Гарт». Головували на засіданні представники спілки пролетарських письменників «Гарт» – Василь Еллан-Блакитний, Володимир Сосюра, Павло Тичина, Олександр Довженко, Микола Хвильовий тощо. Проте невдовзі «Гарт» розпався, а члени перейшли у іншу організацію – ВАПЛІТЕ.

1933 року у Вінниці стало відомо про факти масового голоду в селах області, у яких «за неповними даними» налічувалась понад тисячу голодуючих сімей колгоспників, майже така ж кількість одноосібників» та про брак продовольчих ресурсів у районах. Голодування населення відзначалося у Тростянецькому, Жмеринському, Брацлавському, Калинівському, Піщанському, Копайгородському, Любарському, Бердичівському, Літинському, Станіславчицькому, Михнівському та Немирівському районах. Зустрічалися факти про смертність колгоспників та селян-одноосібників від голоду, а також факти людоїдства.

У 1977 році у місті Ладижин Вінницької області став до ладу перший в країні потужний завод ферментних препаратів для харчової, виноробної, спиртової, хімічної промисловості та сільського господарства. Використання ферментів у раціонах великої рогатої худоби збільшує добові прирости ваги тварин на 10-15% при значному зменшенні витрати кормів.

Фото зі сторінки спільноти "Це Ладижин, крихітко" у соцмережі "ВКонтакті"


1988 року головою Української Гельсінської спілки став Левко Лук'яненко. Ще 1975 року 35 європейських та американських країн та СРСР підписали Гельсінські угоди. Завданням цих країн було забезпечувати права людини та демократію у світі. В Україні розуміли, що в умовах тоталітарної держави, про демократію не може бути й мови, тому вже у 1976 році створили Українську Гельсінську спілку, яка мала б контролювати виконання Гельсінських угод в Україні. До її складу увійшов і дисидент Левко Лук'яненко. У квітні 1990 року його обрали також головою Української республіканської партії, що була створена на базі Української Гельсінської спілки.

У 2010 році у Верховній Раді оголосили про появу коаліції «Стабільність та реформи», за участю Партії регіонів, Блоку Литвина та КПУ. Нова коаліція проголосувала за звільнення з позиції прем'єр-міністра Юлію Тимошенко та обрання нового – Миколу Азарова. Також затвердили міністром освіти – Дмитра Табачника. А СБУ з того часу очолив Валерій Хорошковський.

2014 року кримські депутати ухвалили «Декларацію про незалежність». Відтепер Крим стає незалежною республікою, тобто вступає до складу Росії.

Того ж дня Янукович знову звернувся до українського народу. На цей раз екс-президент заявив, що скоро повернеться в Україну.

Фото: vshoke.net

Того ж дня російські окупанти продовжують захоплювати військові частини у Криму. На Херсонщині знаходять російські снаряди. А до східного кордону – Донеччина та Луганщина – підтягувалася російська техніка.

Торік кількість російських військових на території України не зменшилася. Про це повідомляють представники американської розвідки і наполягають, що Кремль відкликав війська.

Того ж дня Оксані Царевич присудили носити електронний браслет. А також через 2 місяці вона повинна знову з'явитися перед правоохоронними органами.

Того ж дня у зоні АТО відбулося 37 обстрілів. Один український військовослужбовець загинув, п'ятеро отримали поранення.

В цей день народилися:

1775 року – перекладач, письменник та бібліограф Василь Анастасевич. Бібліографічну діяльність розпочав 1811 року виданням журналу «Улей» який виходив у 1811–1812 роках. Його теоретична стаття «Про бібліографію» в цьому журналі поклала початок теорії бібліографії в Росії. Друкувався в «Украинском вестнике», «Северном вестнике» та інших. Висунув багато продуктивних ідей; деякі з них були втілені ще за його життя: поточний критичний огляд літератури, поточна бібліографічна реєстрація на підставі обов'язкового примірника.

1905 року – український кінорежисер Василь Лапокниш. Поставив фільми: «Українські пісні на екрані» (1936), «Запорожець за Дунаєм» (1953), «Лимерівна» (1954), «Співа Україна» (1954), «Кінець Чирви-Козиря» (1958), «Лілея» (1959), «Наймичка» (1964). Був нагороджений орденами Олександра Невського, Вітчизняної війни І ст. та медалями.

1950 року – український прозаїк, драматург та публіцист Василь Остапов. Працював на журналістських посадах у Вінниці, згодом обіймав посаду інженера з науково-технічної інформації ВАТ «Вінницягаз» та працював у Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області. Займався фотомистецтвом. Виставляв роботи на виставках художньої фотографії в Чернівцях, Івано-Франківську, Вільнюсі. У 1973 році здобув першу премію на міжнародному фотоконкурсі в Софії.

1979 року – боєць добровольчого батальйону В'ячеслав Катрич. З липня 2014 року служив у добровольчому батальйоні патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець» ГУ МВС України в Київській області, у складі якого брав участь у бойових діях проти російських терористів на Сході України. Загинув 29 серпня 2014 року під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ — під час обстрілу російськими десантниками біля села Горбатенко.

Не забувайте вітати – Івана, Ганну, Сергія, Миколая та Діану!