Про всиновлення проговорилися родичі по телефону

– Про те, що я всиновлена дитина, дізнався тільки півтора роки тому. Мій батько розмовляв зі своїм братом по телефону, увімкнувши гучномовець. Десь посеред розмови я почув фразу: «А Денис так і не знає про те, що вам не рідний?». Батько сказав, що – ні, і швидко перевів розмову. Але після цього я пішов до нього й розказав, що все чув. Аби не знала мама, ми сиділи в гаражі й довго говорили. Він розповів мені, що вони з мамою довго не могли мати дітей і вирішили взяти когось із сиротинця. Дуже хотіли саме немовля, але коли прийшли в групу малюків до трьох років, то зупинились, аби роздивитися всіх. В якусь мить, поки всі діти сиділи, я підбіг до тата й обійняв йому ногу, – розповідає Денис Короп.

Подружжя вирішило, що це доля, тому не захотіли дивитися на решту дітей та всиновили білявого дворічного хлопчика. Ще з дитинства він був дуже здібним, вчився на відмінно, відвідував музичні класи та спортивну секцію. Завжди був улюбленцем родичів та вчителів.

У селі всі знають усе про всіх

– Ми живемо в селі, де знають усе про всіх. Дуже часто, коли я з кимось сварився, мені казали, що я не рідний, що мене взяли з дитячого будинку. Коли я прибігав заплаканий додому й запитував у мами, чому вони так кажуть, вона завжди відповідала, що то заздрість. Казала, що вони просто хочуть, щоб я перестав так гарно вчитись і тому мене нервують. Я вірив мамі, тому не зважав на їхні слова, – згадує Денис. – Коли я підійшов до мами й сказав, що все знаю, вона розплакалась, сказала, що мене дуже любить й додала, що скоро в мене з'явиться братик. Чесно кажучи, я відразу трошки приревнував, але потім навіть зрадів, що вони перестануть так сильно мене опікати й почнуть займатися меншим. Лише дуже хвилювався, що мама немолода й їй буде важко перенести пологи.

Братів і сестер усиновили за кордоном

Аби не засмучувати батьків, Денис почав таємно шукати своїх рідних братів та сестер. Пішов до сиротинця, показав свої документи й розповів свою історію. Там йому потроху допомагали. Виявилось, що в біологічної матері було п'ятеро дітей і всіх від неї забрали через зловживання алкоголем.

– У дитячому будинку мені дали адресу моєї біологічної мами тому, що старші брат та сестра були повнолітніми й не проживали в дитячих будинках. Також я дізнався, що двоє молодших братиків усиновили за кордоном і, аби написати запит на спілкування з ними, необхідно проплатити певну суму, якої в мене не було. Тож мені довелось розповісти все батькам. Мама почала мені всіляко допомагати, проплатила цей запит, разом зі мною шукала їхні контакти в соціальних мережах, – каже хлопець. – Коли ми їх знайшли, то говорили по скайпу близько трьох годин. Вони дуже приємні, розповідали про себе й розпитували про нас, радо запросили до себе в гості.

«Аборт коштував дорого, тому й народила»

Щоб знайти старших, хлопцю довелось навідати свою біологічну матір, зустрічі з якою він бажав найменше.

– Коли я прийшов за адресою, яку мені дали в дитячому будинку, то побачив закидане сміттям помешкання й жінку в старезному одязі, яка виходила з-за хвіртки. Я підійшов до неї, назвав свою дату народження й запитав, чи пам'ятає вона, що трапилось тоді. Жінка майже не відреагувала, взяла мене за руку й повела під хату. Там всілась на сходах й дістала з кишені дві цигарки, одну з яких запропонувала мені. Коли я відмовився й сказав, що не маю шкідливих звичок, вона почала сміятися. Сказала, що це дуже добре – їй більше залишиться. Жінка щось почала розповідати про себе, але мене зовсім не це цікавило. Я запитав, чи не має вона контактів когось із старших дітей. Вона дала номер мобільного брата. Коли вже виходив з подвір'я, то подякував, що не зробила аборт. Вона сказала, що дорого було, того й народила, – говорить Денис.

Батька не шукав, за те знайшов брата

Хлопець зателефонував за номером, який дала мати й поспілкувався з братом. У нього є своя сім'я, Дениса запросили в гості та виявили бажання спілкуватися. Свого біологічного батька Денис розшукувати не захотів, оскільки не вважає його роль важливою у своєму житті.

– Йдучи від неї, дорогою думав, чому Бог послав такій жінці аж п'ятьох дітей, а моїй мамі доводилось роками вимолювати хоча б одного. Нещодавно в мене з'явився братик, а я поїхав на навчання. Мама кожного дня надсилає мені його фото, а я намагаюся щовихідних приїжджати додому. Дуже радий, що життя склалося саме так. Мої батьки зуміли мене виховати гідною людиною, я їм дуже за це вдячний.

Фото Мирослави Слободянюк