— Для чого ми живемо на цій землі? Щоб її прикрасити і залишити добрий слід нащадкам, — вважає селекціонер із села Крикливець Крижопільського району Микола Завальний.

Щороку уже протягом щонайменше десяти років чоловік висаджує підсніжники у лісі. Микола Якович — агроном та селекціонер із більш як сорокарічним стажем. Вперше висадив 35 тисяч підсніжників до 35-річчя своєї селекційної діяльності. Протягом наступних двох років — ще по п'ять тисяч. Відтоді висаджує щороку, повідомляє кореспондент Vlasno.info.

— Минулого тижня пішов до лісу, бачу: ростуть мої підсніжники. Оку приємно — їх ніхто не зриває, цілий килим біля ніг. Хотів побачити, бо ж є такі місця, де проліски не можуть рости. Це залежить від складу ґрунту і дерев навколо, — пояснює селекціонер.

Микола Завальний має 10 видів підсніжників, один з них вивів сам — зі смугастим листям та двома великими квітками. Чимало підсніжників разом з цибулинами селекціонер повисилав цього року друзям та знайомим.

— Після публікацій посипалися листи: "Ой, Миколо Яковичу, це квіти нашого дитинства, вишліть нам". Маю широколистий підсніжник Ейвеза, Кримський має також широке листя з ніби глянцевими смужками. Я їх розвожу і постараюсь в лісах висадити. Крім них є також Галантус Європейський, з маленькими квітками, та Галантус Карпатський з великими квітами.

Селекціонер висаджує квіти в таких місцях, де люди мало ходять, щоб зберегти ареал. Щоб квіти насівались та розмножувались.

— Які садив по цибулинці, тепер, дивлюсь, розрослись і є по три, по чотири. Люди у селі і в районі знають, що я їх висаджую в лісі, але не знають, де саме. Але не питають, де квіти, бо знають, що я не скажу, — сміється селекціонер.

Агрономом та селекціонером Завальний став, як пояснює сам, "по велінню долі". Після трагічної загибелі брата, змушений був залишитися у селі з батьками.

— Я планував навчатися на юриста, хотів захищати людей. Але після загибелі брата, мусив залишитися в селі біля батьків, вони жити просто не хотіли після трагедії. І щоб себе не втрачати, почав цікавитися рослинами, адже добре знав біологію. Мабуть, так мало бути, — розповідає Микола Якович.

Зрештою майбутній агроном закінчив Одеський сільськогосподарський інститут. Зараз у нього біля будинку майже гектар землі зайнятий під селекцію. Агроном вивів морозостійкі сорти винограду, працює над виведенням морозостійкої хурми, кілька років тому схрестив картоплю з помідором: щоб на одному бадиллі в землі була картопля, а зверху — помідори.

— Цього року я вирішив продовжити цю справу, щоб жук все-таки картоплю не їв. Ту, яку я зробив, він не їв. Але картоплини були гірковаті, тому пустити їх у хід не міг, - розповідає чоловік.

Селекціонер розповідає, що йому часто щастить і ті рослини, якими він починає цікавитись, самі до нього "приходять".

— Напевно, так було дано богом, що я цим займаюся. Є такі рослини, які я хотів би мати, але закордон я, наприклад, поїхати не можу. Але різними шляхами та чи інша рослина потрапляє до мене. Або хтось до мене звернувся, хоче щось обміняти, або у подарунок хтось залишить. Навіть пташки приносять мені потрібні рослини у мій сад. Наприклад, я шукав Крушину ламку. Я її шукав по лісах, але не міг знайти. І пташки мені принесли її з насіння прямо в сад. Виходжу недавно, дивлюсь: нічого собі! Вона вже тут. Ще я хотів попрацювати з маслиною. Є така рослина бирючина, вони з маслиною з одного сімейства. Думаю, спробую: якщо мені надішлють прутики маслини, то спробую привити на бірючині. Думаю: де ж мені найти цю бірючину. А пташки мені в саду вже понасівали! – розповідає селекціонер.

Зараз агроном працює з китайською ягодою годжі. Хоче зробити її їстівною та придатною до вирощування в Україні.

Головне фото: 24tv.ua, фото: gazeta.ua