Вінницька спортсменка Ірина Шкарапута стала призеркою Чемпіонату світу з пауерліфтингу серед юніорів (жим лежачи, класика). Щойно повернувшись зі Сполучених Штатів Америки (м. Кіллін), де здобула "бронзу", спортсменка розповіла про свої здобутки і журналістам Vlasno.info.

Тренується майже щодня

22-річна спортсменка працює у Вінниці тренеркою в одному зі спортивних клубів та навчається заочно на еколога у ВНТУ. Мріє увійти до штатного складу національної збірної.

— Тренуюся п'ять разів на тиждень по півтори-три години. Повернулась вчора вночі в Україну і вже тренувалась, — розповідає Ірина. — Хочу виконати норматив міжнародного майстра спорту. Якщо я буду тренуватися і потраплю в трійку найкращих у світі, то мене візьмуть у збірну. Вже там, можливо, я буду отримувати зарплату і фінансування з міністерства.

Поки що ж спортсменка та її тренер Іван Чупринко сподіваються лише на себе та на Федерацію пауерліфтингу України. Кажуть, у класичному жимі, де екіпірування не потрібне, нестача коштів менш відчутна. Однак, все одно кошти потрібні, як мінімум, на квитки.

— У нас екіпірування для пауерліфтингу коштує 200 доларів (це лише спеціальна майка, яка полегшує вправи), і дівчата над ним трусяться, – говорить Іван Чупринко. — А, до прикладу, в полячок чи американок є по три-чотири форми.

Іван Чупринко та Ірина Шкарапута


Має візу у США на 10 років

Однак, у дечому вінничанці пощастило більше за інших: їй відкрили візу до США на 10 років. Щоправда, таке трапляється доволі рідко.

— У американське посольство лише вхід коштує 160 доларів, а якщо тобі відмовляють, то не пояснюють причини і апеляції це рішення не підлягає, — говорить Ірина. — Наступного разу знову йдеш подавати документи, і знову платиш. У нас з групи у 25 чоловік з першого разу візу відкрили лише дев'ятьом, і то лишень на кілька місяців. Напевно, мені на руку зіграло те, що я незаміжня і не маю дітей.

На зйомки в рекламі не погоджується

До речі, друга половинка в Ірини все ж є, хоча дівчина зізнається, що після чемпіонату в США було багато охочих з нею познайомитися. Були навіть пропозиції знятися в рекламі, та дівчина їх відхилила.

— Моя гідність не дозволяє мені рекламувати продукцію, яку мені пропонувала одна вінницька фірма (це був магазин інтимних товарів), — говорить Ірина.

До речі, принциповість Ірина Шкарапута проявляє і в ставленні до власних нагород. Приміряти медалі не дозволяє нікому, можна лише потримати в руках.

— Надто багато зусиль я вклала в цю медаль, вона для мене дуже багато означає, — говорить спортсменка, демонструючи "бронзу", яку отримала на нещодавньому чемпіонаті. — І ця медаль має бути лише в мене вдома, не в спортзалі чи ще десь. Вона мені дуже дорога.

Стати спортсменкою не планувала

Найближчим часом чемпіонка планує активно тренуватися, адже нові змагання не за горами і майстерність потрібно постійно відточувати. Адже саме завдяки наполегливості вона і стала спортсменкою.

— Починала я все, коли прийшла у спортзал, щоб позайматися для себе, — розповідає Ірина. — Та через три місяці мій тренер Євген Кузьмін сказав, що будуть змагання і запропонував поїхати. Я була тоді перелякана дитина, але все ж погодилася. За перші змагання взяла штангу вагою 35 кілограмів, при цьому сама тоді важила 42. Згодом виграла свій перший Чемпіонат області. А з 2011 року почала виступати на Чемпіонаті України.

Зараз Ірину запрошують на змагання уже в якості судді. А на тренування до неї в спортзал люди записуються індивідуально.

Фото Ірини Басенко