Вона відмовилася від звання Героя України, прокоментувавши це словами: "Політичної біжутерії не ношу".

Народилась у родині педагогів. Після закінчення рідної школи у Ржищеві, що на Київщині. Потім пішла навчатися у Київський педагогічний університет, потім — здобувала літературну освіту у Московському літературному інституті імені Горького.

У час дисидентства розпочалися помітні репресії проти митця: збірку віршів Ліни Костенко "Зоряний інтеґрал", а книгу "Княжа гора" знали з верстки. Коли арештовували українську інтелігенцію — була присутня на всіх судових слуханнях, а під час суду братів Горинь — кинула їм квіти. А коли написала лист на захист В'ячеслава Чорновола, їй надовго заборонили друкуватися. Працювала "в шухляду". Потрапила у так званий "чорний список" тих, за якими пильним оком наглядали представники ЦК КПУ.

Аж у 70-х роках ХХ століття Ліна Василівна знову з'явилася на літературній ниві.

У новому столітті Ліну Костенко цінують, книги продаються тисячними тиражами. У 2010 році виходить перший роман поетеси "Записки українського самашедшого". Через рік книга розійшлася тиражем більше ніж 80 тисяч примірників.

Ліна Василівна — лауреат багатьох вітчизняних та всеукраїнських премій. Вдається їй писати і на історичні теми. Запам'ятаються читачам (а віднедавна — і глядачам) твори на історичну тематику, як от "Маруся Чурай" чи "Берестечко", "Сніг у Флоренції" тощо.

Її творами мають змогу насолоджуватися англійці, білоруси, естонці, італійці, німці, словаки, французи завдяки перекладам.

Побажаємо Ліні Василівні наснаги, здоров'я та життя Вашому чистому, джерельному слову.
Нехай у 85 для вас лише розпочинається майбутнє: плідне, мирне, із вдячністю від України.

День за днем, вони вже звуться — дати.
Густо смутків чорного литва.
Дні мої, а чим же вас згадати,
всі мої зацьковані слова.

Люди мої, рідна моя рідність!
Щось мені так сумно, аж лякаюсь.
Щось приходжу я в невідповідність,
і чомусь, злочинниця, не каюсь.

Хтось там галасує, голосує.
Хтось танцює ритуальний танець.
Час — він мудрий, фікції скасує,
а, між іншим, я таки зостанусь.

(Ліна Костенко)