Пасічниця Валентина Козак у третьому поколінні із 34-річним стажем розвиває ремесло бджолярства у Професійно-технічному училищі №14 селища Вороновиця з 1980 року. На навчальній пасіці училища вона разом з майстром та дітьми доглядають понад 35 бджолиних сімей. Хоча спершу жінка працювала ветеринарною фельдшеркою, повідомляє Vlasno.info.

Пасічниця Валентина Козак з села Гуменне Вінницького району з дитинства мріяла займатися бджільництвом як її бабуся. Жінка народилася у бідній родині, жила без батька й, не могла уявити як свою мрію можна втілити у реальність. Тому почала навчатися на ветеринарного фельдшера у Тульчинському технікумі ветеринарної медицини. Згодом, під час навчання у Білоцерківському державному аграрному інституті, коли з'явилися лекції з бджільництва, жінка почала активно цікавитися бджолами.

"Я не розуміла, як розібратися у житті маленької комахи, яку створив Бог. Помаленьку втягнулася в цю науку. Це все було цікаво і мені подобалося. Захищала дипломні роботи з бджільництва. Після закінчення інституту займалася профілактикою та лікуванням хвороб бджіл. З 1980 року я у сфері бджільництва. Вже понад 30 років у професійно-технічному училищі №14 селища Вороновиця прищерлюю любов учнів до професії бджоляра", – розповідає пасічниця Валентна Козак.

На базі Професійно-технічного училища №14 у 2018 році відкрили Навчально-практичний центр з підготовки кваліфікованих робітників за професією "бджоляр". На навчальній пасіці Центру живе понад 35 бджолиних сімей. Про них піклуються Валентина Петрівна та майстер Олександр Сич разом з учнями. Бджолярка каже, що дітям не потрібно постійно розповідати, що і як робити, вони дивляться, що вона робить і, повторюють.

"Вдома облаштувала теж невеличку пасіку. Найбільше часу приділяю роботі. Все, що знаю і вмію, з любов'ю і добротою передаю своїм учням, а від них отримую вдячність і повагу. Для мене справжня нагорода, коли учні стають висококваліфікованими спеціалістами своєї справи. Для мене робота – другий дім. Найбільше досягнення для мене – коли весною відкриваю вулик, а з нього вилітють бджілки. Значить правильно доглядала їх взимку з учнями", – зауважує пасічниця.

Пані Валентина часто замислюється, ким могла стати, якби не було бджільництва. Вона переконана, що в іншій галузі себе не бачить. Сьогодні бджолярка ні про що не шкодує. Навпаки радіє, що в житті все склалося саме так. І навіть у сім'ї Валентини Петрівни життя проходить як у вулику. Кожен член родини займається своєю справою та з любов'ю прислухаються до порад матусі.

Фото: Наталя Притуляк