За 30 кілометрів від районного центру розкинулося мальовниче село Лозна. Оповита таємницями, легендами та переказами Лозна пам'ятає походи князя Ольгерда, закарбовану в граніті стопу Божої Матері, подвиги Устима Кармалюка та величні панські володіння, повідомляє кореспондент Vlasno.info.

Якщо їхати у Лозну з Вінниці, гостей зустрічає невеличке поселення «Пролетар». Воно відноситься до села, як вулиця Пролетарська, втім відділене розлогими пагорбами. Зараз там залишилося більше десятка жителів, та декілька вцілілих хатин, а от колись було до сотні мешканців, дві школи та книжковий магазин. А ще раніше на території «Пролетару» був панський маєток з господарством та величезний став.

Зараз не залишилося нічого: став, очевидно, висох, від господарства залишилися напівзруйновані льохи, а від маєтку лише каміння в полі.




‒ Те, що там був маєток, свідчить велика кількість каміння у полі. Коли оремо, то завжди ці камінці потрапляють в техніку. Вже скільки років пройшло, а каменю й досі вистачає, ‒ розповідає місцевий мешканець Володимир Максимович.

– Років десять тому, разом з школярами, ми ходили збирати те каміння від маєтку. Але його збирай чи ні, все одно каміння є, ‒ каже учителька Оксана Віталіївна.

Жителі Лозни розповідають, що маєток, очевидно, зруйнували за радянської влади, адже були потрібні матеріали для будівництва нових короварників та свинарників.

Втім, кореспонденту Vlasno.info вдалося побачити залишки панського життя, а саме тротуари, які вже хоч і заросли чагарниками, втім залишилися вцілілими. Це дійсно цікаво, бо навіть у Лозні немає і ніколи не було тротуарів, а в поселенні Пролетар є.

Ще, розповідають місцеві, у Лозні перебував народний месник Устим Кармалюк. За переказами, у селі він був справжнім лицарем: забирав майно у багатих, і віддавав бідним.

‒ Мама мені розповідала таку історію: йшла наша лозенська жінка в Уланів на базар, і на місточку між Лозною і сусіднім селом Воронівці сидів якийсь кремезний чоловік. Він запитав її, чи знає вона Кармалюка і за чим іде на базар? На що жінка відповіла, що чула про цього чоловіка, а на ринок іде за чобітьми. Тоді цей чоловік дав їй золота і зник у лісі. Та жінка купила чоботи і залишилися вони у неї назавжди. Розповіла людям про свого подорожнього, і виявилося, що те золото їй дав сам Устим Кармалюк, ‒ пригадує жителька Лозни Марія Петрівна.

Також, у Лозні, в лісі є Кармалюкова гора. Люди розповідають: колись то була землянка з дверима, де жив Устим Кармалюк. Зараз це невеличкий пагорб.

‒ Коли ми були малі, а це років 60 тому, то ще лазили в ту землянку. Це вже зараз її закидали, – зізнається місцева мешканка Марія Петрівна.

‒ Ще одна історія Лозни, яку розповіли місцеві: на цій території, а саме на гранітній горі, що має назву Княжа, ступала Божа Матір і залишила свій слід (ліва ступня). Старші люди пригадують, що колись лозняни ходили до тієї стопи просити допомоги, і все те здійснювалося.

Кажуть, що то дійсно цілюще місце.

На тому ж гранітному пагорбі, де ступала Божа Матір, встановлено хрест. А під ним надпис "З хреста пливуть всі наші сили, віра наша пресвята".

Ще, за словами лознян, на Княжій горі, сам князь Володимир брав благословіння біля стопи Богородиці. А князь Ольгерд, який вів на цих територіях бої, любив відпочивати у кам'яному кріслі.

Нині у селі Лозна функціонує школа, будинок культури, амбулаторія, є декілька магазинів. Оскільки частина Лозни знаходиться на гранітній плиті, за селом знаходиться гранітний кар'єр.

Споконвіку лозняни пишалися своїм родючим садом, який цвіте й плодотворить і нині.

Фото Віти Омельчук