Побувати на замковій горі, з якої видно усе місто, і навіть, Почаївську Лавру, назбирати кремнієвих камінців, почути більше сотні місцевих легенд та зустріти офіційно зафіксованого привида − можуть вінничани в одному з найстаріших містечок України Кременець, повідомляє кореспондент Vlasno.info.


Назва міста символічна, адже походить від слова "кремінь" – мінералу, якого багато в Кременецьких горах. В 1536 році польський король Сигізмунд І подарував Кременець і околиці своїй дружині Боні Сфорці. Місцеві мешканці розповідають, що вона була мудрою, хитрою і освідченою жінкою. Саме Бона укріпила місцевий замок на горі, й особливими правилами в'їзду в місто, збирала гроші й надзвичайно збагатила Кременець.

− Про її розум може свідчити те, що Бона постійно переписувалася з Роксоланою, і разом вони вигадували різні плани та стратегії проти ворогів, − зауважує місцевий мешканець, екскурсовод Микола.

Нині, найвища точка містечка − гора, де знаходяться залишки від замку. Вона так і називається Бона або замкова гора. Саме з цього місця й видніються куполи Почаївської Лаври і все містечко. Нині із замку залишилися лише надворотня вежа з арковим готичним проїздом та мури.


− Саме тут на горі був офіційно зафіксований привид. Відомий вчений за рекомендацією з однієї книжки вже майже відкрив таємницю філософського каменю, але дружина вирвала з книги декілька сторінок і спалила їх, і ця таємниця навіки залишилася нерозгаданою. Відтоді, на горі завжди блукає привид в пошуках тих аркушів, − розповідає пан Микола.



Ще у Кременці є дівочі гори. За легендою: взявши найдорожчі українські скарби, а саме дівчат, татари вели їх через гори, але так стомилися, що полягали спати. Дівчата тим часом кинулися тікати, але одна з них чогось злякалася і голосно закричала. З усіх сторін вороги почали обступати дівчат, але українки вирішили не здаватися у полон, а всі разом зв'язалися за коси і кинулися з гір у прірву. Від тоді й пішла така назва місцевих гір.



Свого часу Кременець відвідували Тарас Шевченко, Леся Українка, Григорій Сковорода, Дмитро Павличко, Оноре де Бальзак та Ференц Ліст. Усі ці відомі люди були зачаровані неймовірною природою містечка, а також його історико-культурним надбанням, тому майже кожен з них створив у цій місцині якийсь оригінальний твір.


Також у Кременці проходив службу відомий мандрівник Микола Пржевальський, який програв у карти там чимало грошей і йому довелося утікати з містечка. Місцеві жартують, що якби Миколі Пржевальському тоді не довелося бігти, то, можливо, він і не зміг би відкрити світу дикого коня.

Ще однією архітектурною окрасою міста є ансамбль колегіуму Єзуїтського Кременецького ліцею. Тут навчалися молоді шляхтичі. За програмою ліцей прирівнювався до Віденського університету. У ліцеї викладали брат Адама Міцкевича − Олександр, природознавець Віллібальд Бессер та польський історик, батько Юліуша Словацького – Евзебіуш.

В колегіумі була величезна бібліотека, яку згодом передали новоствореному імператорському університету Святого Володимира (нині КНУ імені Тараса Шевченка).



Крім того, у Кременці потрібно відвідати ботанічний сад, який нараховує чимало екзотичних рослин.

− Саме на основі нашого саду було створено Київський ботанічний сад ім. Фоміна, − зауважує місцевий мешканець Микола.



В містечку є чимало затишних місць, де можна смачно поїсти. До речі, ціни там нижчі аніж у Вінниці. До прикладу, біла хлібина у магазині коштує всього 5 гривень. Переночувати можна в готелях, які знаходяться переважно на окраїнах Кременця. Один із них − готель "Панорама", затишний двомісний номер тут коштуватиме від 300 гривень.



Фото Віти Омельчук