На межі Тростянецького та Крижопільського районів розкинулося мальовниче, оповите зеленими левадами, чотирма величезними ставками та річкою Берладинкою село Цибулівка, повідомляє Vlasno.info.

Місцеві жителі розповідають, що першим жителем села був Семен Півкишка, який не хотів працювати на пана і разом з дружиною втекли і поселилися в хащах. Втім, оскільки територія Цибулівки в різні роки перебувала під владою Речі Посполитої або турецької навали, мешканці села мають литовські, польські та турецькі прізвища. На перших мапах Цибулівка мала назву "П'ятихатка". Жителі займалися рибальством, мисливством та землеробством. Майже всі вирощували і продавали євреям цибулю. Очевидно, звідси й пішла назва села.

Від районного центру Тростянець, Цибулівка знаходиться за 30 км, від крижопільської залізничної станції за 21 км, також через село проходить траса на Молдову.

− Цибулівка, особливо літом та весною, просто купається в зелені природи. Декілька пам'яток природи нашого села стали пам'ятниками природи державного значення. Це джерела, криниці, урочища, віковічні дуби, − розповідає секретар сільської ради Цибулівки Любов Усатюк. − А ще в нас є «Гайдамацька балка», яка має статус ботанічного заказника державного національного значення.

Село має доволі цікаві назви вулиць, дворів, горбів та доріг: Замчище, Поруби, Пляцки, Лиса гора, Скарбова дорога. Є вулиця, яка називається "Кадреля", що з турецької означає галера. Існує думка, що цією вулицею козаки тишком переносили галери і ховали їх біля річки Бережанка.



Також в центрі села є Макарушова гора, на жаль, зараз з неї зробили підпільний кар'єр, хоча, офіційно пісок звідти брати заборонено.


Наступна гора − Лиса, називається так, тому, що через брак вологи на її вершині нічого не росте, хоча, як пригадують старші люди, − колись там вирощували смачний виноград.

− В нас в Цибулівці є дві дуже гарні церкви: Олександра Невського та Михайлове Чудо. Їхня історія пов'язана з однією жінкою, яка вже померла. У часи більшовицького панування влада хотіла ті церкви знищити чи перетворити на склади з зерном. Але жінка завжди носила ключі від церков за пазухою і з боєм їх обороняла, навіть відмовилася від пенсії. Врешті, − храми зосталися цілими, − каже пані Любов.



Особливою гордістю та пам'яткою природи у селі є Криниця Слави або її ще називають "парубоча". Існує легенда, що територією сучасної Цибулівки татари вели полонених хлопців та дівчат, маленьких хлопчиків, з яких хотіли зробити яничар. В одному урочищі, яке нині має назву Цимбалюкове, вони вирішили заночувати. П'яні від радості за вдалий похід, турки швидко поснули. А опівночі, невеликий загін який очолив сотник Цимбалюк, оточив татарський табір. З ним було його семеро синів та інші сміливці з Цибулівки. Рятівники швиденько розв'язали полонених і перебили всіх ворогів.


− На честь такої хороброї перемоги над татарами, за козацьким звичаєм, вони вирішили викопати Криницю Слави. Копали молоді парубки, а тому криничку називають ще й «парубоцька», − каже місцева мешканка Любов Усатюк. − В нас в селі є дійсно активні люди, які займаються відродженням місцевих пам'яток природи.

Фото зі сторінки THE "Цибулівка" FOREVER у соцмережі ВКонтакті