Цю тиху вуличку у Вінниці не всі знають. На ній немає величезних торгових центрів, але вона добре відома майбутнім вчителям — саме тут розташувався педагогічний університет. Починається ця вулиця від бетонного паркану, за яким заховався 45-й завод. А по обидва боки цієї вулиці височіють столітні дерева у сквері без назви. Можливо, і не сквер це зовсім, а просто насадження дерев між трамвайною колією та вулицею Стрілецькою. Впізнали? Так це вулиця Олександра Довженка, названа на честь видатного українського режисера, колишня Ленінградська. У 20-х роках минулого століття вона носила назву Петроградська, а до цього — Петербурзька (з 1910 року). На картах 1909 року значиться як Велика Дворянська.

Кореспондент Vlasno.info прогулявся вулицею Довженка і виявив, що нею неможливо пройтись по прямій. І тричі потрібно обходити. Чому? Про це згодом.

Отже, переходячи сквер та трамвайну лінію, праворуч можемо набрати води з артезіанської свердловини. Біля цієї криниці завжди людно, місцеві кажуть, що вода в ній дуже смачна.

Далі проходимо повз житлові багатоквартирні будинки та дитячий садок № 23.

І ось — перший сюрприз — просто поперек вулиці стоїть багатоповерхівка. Тому, щоб крокувати й надалі вулицею Довженка, треба трохи пройтись вулицею Академіка Янгеля.

Повернувшись знову на Довженка, попадаємо наче в післявоєнні часи. Адже тут досі збереглись двоповерхівки, які будувались нашвидкоруч і називались "барачного типу". В одній з них кілька років тому обвалився цегляний фасад, і всі побачили, що замість стін там дошки. Тепер там провели повну реставрацію і будинок виглядає як новенький.

Крім того, тут ще зустрічаються раритетні поштові скриньки, куди листоноші кидали газети, журнали та листи згідно із адресами.

І знову сюрприз — у вихідний день доведеться обходити й педагогічний університет, де замикають ворота і з боку вулиці Героїв Крут, і з боку вулиці Острозького.

Якщо не полінуватися, і обійти цілий квартал, праворуч на вулиці Довженка побачимо легендарну кав'ярню "Політ", так звану "офіцерську їдальню", де за радянських часів військові святкували урочисті події, а студенти-педагоги бігали пообідати.

– Зазвичай студенти обідали тільки тоді, коли отримували стипендію, - згадує минуле Олександр Ткаченко. - А потім приходили сюди хіба якійсь пончик купити. Ціни тут були не такі, як у студентській їдальні. У студентську ж ніхто не хотів ходити, бо там несмачно годували.

Навпроти — гуртожитки університету, а за кав'ярнею - Вінницький об'єднаний міський військовий комісаріат, а далі — пологовий будинок № 2.

Перейшовши проспект Коцюбинського, можемо відвідати численні магазини. А потім — побачити старовинні цегляні будиночки.

Нарешті — третій сюрприз — знову посеред вулиці стоїть багатоповерхівка. Цього разу обійти її буде дуже просто. Але за будинком вулиця стає більше схожа на під'їзні шляхи до будинку. І лише перейшовши двір, знову опинимось на звичайній вулиці.

Пройшовши до вулиці Верхарна, праворуч побачимо колишню дитячу лікарню №2, а тепер — Центр первинної медико-санітарної допомоги № 5. Далі йдуть житлові будинки, поки вулиця Довженка не виходить на Брацлавську.

Нагадаємо, у Вінниці є вулиця, де завжди панує затишок.

Фото: Тетяна Щербатюк