На Вінниччині, у селі Воронівці Хмільницького району знаходиться монумент, що зберігає пам'ять про кохання знаменитого угорського композитора Ференца Ліста, повідомляє Vlasno.info.

На найвищому пагорбі села стоїть кам'яний постамент, до якого прикріплена дошка із двома портретами. На одному з них зображений Ференц, а на іншому головна жінка його життя - Кароліна Вітгенштейн із донькою Марією на руках.

Микола Дорош 

– Пам'ятник встановлено на цьому місці, бо саме тут знаходився маєток польської княгині Кароліни Вітгенштейн. Від нього зараз вже нічого не лишилося, але тут гостював Ференц Ліст і саме тут вони з Кароліною закохалися один в одного, – розповів краєзнавець, директор місцевої школи Микола Дорош. – Ми відкрили цей пам'ятник у 2008 році за участі посла Угорщини в Україні. До речі, вулиця, на якій він знаходиться, носить ім'я Ференца Ліста.

Про те, як доля занесла відомого на всю Європу музиканта у маленьке подільське село, варто розповісти по порядку.

Все почалося у 1847 році, коли тридцяти шестирічний Ліст завітав із гастролями до Києва. Молода Кароліна, якій було тоді 28 років, за волею долі також опинилася у місті і вирішила відвідати один з благодійнів концертів модного композитора. Жінка була настільки вражена грою Ференца, що вирішила заплатити за побачене і почуте дійство цілих сто рублів (при тому, що найдорожчий квиток коштував лише один рубль).

За декілька днів здивований такою щедрістю Ференц дізнався ім'я благодійниці та написав їй листа із подякою. Натомість Кароліна запросила його погостювати у Воронівці, де розташовувався її маєток. Музикант вирішив, що було б нечемно з його боку відмовити, і відправився на Поділля, дорогою давши декілька концертів у Житомирі.

У Воронівцях вони з Кароліною дуже зблизилися. Княгиня була нещасна у шлюбі зі своїм чоловіком Миколою, за якого її віддали заміж проти волі. Але розлучитися в той час було не просто, до того ж вони мали доньку Марію, який на момент візиту Ліста було десять років.

Кароліна відверто розповідала Ференцу про всі свої переживання і про те, як важко складається її спільне життя з чоловіком. Між ними спалахнули ніжні почуття, що не вшчухали все життя.

Ліст був привабливим чоловіком і завжди повертав до себе увагу перших красунь найбільших міст Європи, з яким в нього часто зав'язувались короткі романи. Тим цікавіше, що пані Вітгенштейн, до якої він так проникся, великою красою не виділялася: мала великий ніс, скошене підборіддя, жовтуватий колір обличчя, а одягалася яскраво і без смаку. Втім, в одному з листів до матері музикант писав про кохану наступне : «Я стверджую, що княгиня Вітгенштейн прекрасна, навіть найвищою мірою прекрасна, бо її душа надає всьому її виду незвичайної краси».

Під час другого візиту до Воронівців, що відбувався з жовтня 1847 по січень 1848-го Ліст, натхненний Кароліною, написав такі свої твори, як «Благословіння Бога наодинці», «Гімн Любові» та «Заклик». До того ж написав цілий цикл творів за українськими та польськими народними мотивами. Цей цикл відомий під назвою «Glanes de Woroninci» («Колоски Воронівців»).

У березні 1848 році Кароліна разом із донькою та Ференцом втекла за кордон Російської імперії. Вони оселилися у Веймарі і час від часу подорожували різними країнами та містами Європи. Вони мріяли оформити свої стосунки офіційно, проте Микола Вітгенштейн не бажав давати своїй дружині розлучення. Лише у 1860 році їх шлюб було визнано не дійсним, та католицька церква відмовилася розвінчувати їх, не зважаючи на те, що вже більше десяти років вони не жили разом.

Закохані княгиня та композитор були настільки пригнічені цим фактом, що вирішили забути про світське життя і присвятити себе богу. Ліст прийняв духовний сан абата, а Кароліна стала черницею. Обидва вони оселилися у Ватикані і продовжували спілкування, переважно шляхом переписки.

Пізніше Ліст повернувся до Веймара, а потім жив у Пешті. У 1886 році Ференц, вже старий і хворий, востаннє відвідав свою кохану у Ватикані, а через декілька місяців (31 липня 1886-го) помер.

Кароліна пережила його не надовго. Її серце перестало битися 7 березня 1887-го року. За заповітом на її похороні звучав трагічний реквієм Ференца Ліста.

І тільки мовчазний пам'ятник у селі Воронинці нагадує про місце, де і як починалося це велике кохання.

Фото Олександра Сашньова