Вже 10 років у село Голинченці Шаргородського району щорічно приїжджає більше 20 тисяч паломників зі всієї України та з-за кордону. Всі їдуть, аби напитися води з джерела, яке за легендою, має цілющі властивості. Тисячі хрестів, сотні хустинок видно ще здаля, під'їжджаючи до святої місцини.

У Йосафатовій долині наразі побудували басейн та дві роздягальні, щоб люди могли повністю зануритись у цілющу воду. Про це кореспонденту Vlasno.info повідомив сільський голова Голинченців Юрій Олійник.

— Майже кожних вихідних приїжджають люди, аби помолитися або набрати водички. Коли відбуваються хресні ходи, то приїжджає дуже багато людей. Хто не може ходити, на милицях або в колясках долають кілометри, щоб попросити в Бога зцілення та прощення гріхів. Знаю багато історій, коли люди, які пили або вмивалися водою із цього джерела, дійсно зцілювались, – розповідає Юрій Дмитрович. – Якось жінка привезла дитину всю в чиряках. Лікарі сказали їй, що її донечка помре, бо не можуть вияснити, від чого болячки. Мати морозом опустила дитину в крижану воду, замотала в одіяльце й повезла додому. Пізніше казала, що через пару днів на дитині не залишилось жодного сліду від хвороби.



Паломництво до Йосафатової долини почалось у 2000-х роках

Чисельні релігійні походи до долини розпочались у 2000-х роках, після того, як жителі села почали досліджувати історію рідного краю й багато разів розповідати її у засобах масової інформації. У 2006 році відбувся перший та найбільший хресний хід.

— Один із жителів віднайшов у архівних даних історію про те, що 15 серпня 1923 року, коли пастух Яків Мисик випасав худобу, його маленька онука Харитинка над криницею побачила образ Богородиці й поклакала дідуся. Матір Божа сказала йому: «Христа славте! Хрести ставте» і зникла. А на тому місці з'явилось три джерела. Після того чоловік прибіг в село і переповів усім, що бачив. Сам же пізніше виготовив та вкопав першого хреста. За тиждень хрести зносили вірячи із усіх околиць, – каже Юрій Олійник. – Старожили розповідали, що вся долина на кілометри вдалину була в хрестах. Але коли настали радянські часи, їх порубали та спалили. Якова забрали у в'язницю, а Харитинка зникла.

У навколишніх селах люди беруть воду із «підшкірних» джерел, тому після дощів вода дуже замулена й всі їдуть з бочками до джерел на долині, аби набрати води.

— Я колись сильно хворів гастритом, а моя дружина мала проблеми з підшлунковою. Рідні порадили поїздити й попити цієї води. Я був сильно здивований, адже нам почало ставати краще. Особисто я почав відчувати себе здоровішим. Після того намагаємось хоч би раз на місяць поїхати до джерела й набрати цієї водички, – згадує житель села Оленівка, Вінницького району Сергій Коваль.

З історії села
Село Голинченці почало будуватися у 1868 році. За легендою, його назва походить від фрази «голі ченці». Кажуть, що місцевих часто поневолювали турки і чоловіки тікали до монастиря у Шаргороді. Якось одному з ченців приснився сон, у якому Божа Матір благословила їх «йти на вранішню зорю». Віряни йшли декілька днів, коли зупинилися біля кринички в полі. Там їм знову явилась Божа Матір й після цього вони збудували тут перше житло.

— Ще однією особливістю села є церква, яка на Дмитра (8 листопада - авт). відмітила своє 150-річчя. Саме від неї свою ходу починають паломники. Церква повністю дерев'яна, її ніколи не руйнували. Навіть за радянських часів боялись розбирати, аби не накликати біди. За останні шість років релігійна громада колядками збирала гроші на ремонт, трохи додали із сільського бюджету. І церкву потроху почали доводити до ладу: зробили ремонти, газифікували й оббили її зверху покриттям, – каже сільський голова.

На превеликий жаль, найближчий до центру села лише один магазин, тому гарячим чаєм туристів можуть почастувати лише привітні сільські жителі. Біля церкви знаходиться будиночок, в якому можна безкоштовно заночувати влітку. Якщо гості села заблукали або спізнились на автобус у зимову пору, сільський голова може знайти їм прихисток на ніч.



Фото Мирослави Слободянюк