Двісті років тому на Слобожанщині побудували «цукровий палац»

На півночі Харківщини, на території Богодухівського району знаходиться невелике селище Шарівка. Саме тут, на березі річки Мирчик, розкинулась чи не наймальовничіша місцина Слобожанщини – парк «Шарівський». Vlasno.info пропонує оглянути територію унікального парку та розкішний двохсотлітній «цукровий палац».

Історія садиби розпочинається у XVIII столітті, коли осавул Охтирського полку Матвій Шарій купує тут землю та засновує хутір, який отримав його ім'я. Згодом мальовничу територію викупила заможна родина Ольховських, яка власне і розпочала будівництво палацу. Так постала велична будівля у неоготичному стилі з романтичними місточками, башточками, стрілчастими вікнами та вітражами.

Протягом наступного століття ансамбль білокам'яного маєтку, який отримав поетичну назву «білий лебідь», доповнювали новими елементами різні власники.

Найзнаменитішим власником садиби, який перетворив її у справжню окрасу тутешніх місць, був німецький барон, цукровий магнат Леопольд Кеніг. Попри те, що заможний цукрозаводчик мав особняк у Петербурзі та палац у Тростянці, природа Шарівки настільки вразила його, що саме сюди він вирішив перенести свою резиденцію, яку місцеві мешканці нарекли «цукровим палацом».

Фото: arch-heritage.livejournal.com

Почав Кеніг з перебудови центральної частини палацу, до якої додав дві башти у псевдоготичному стилі з елементами Ренесансу. Також до середньої частини він прибудовує ще один (третій) зал, пишно оздоблює усі 26 кімнат, а для розписів зарошує петербурзьких та дрезденських художників. На жаль, зараз судити про багатство внутрішнього убранства можемо, переважно, за дубовими панелями та вишуканими камінами. До сьогодні добре збереглись лише кілька кімнат, які нагадують про колишню велич: кабінет Кеніга, більярдна та так звана «блакитна зала» на другому поверсі – з розписними стелями, хорами для оркестру та камінами з білого та рожевого мармуру.



Фото: stejka.com

Також Леопольд Кеніг удосконалив унікальний парк з рідкісними породами дерев та екзотичних рослин з різних куточків світу, який розбили за наказом попереднього власника садиби – професора природничої історії Христіана Гебенштрейта. Для вдосконалення парку новий власник маєтку запросив відомого паркобудівельника з Риги Георга Куфалдта, автора мальовничого талліннського парку «Кардіорг». Митець вдало використав особливості місцевого рельєфу з різкими перепадами, взявши за основу природний дубовий гай з 300-літніми та 500-літніми деревами. А біля замку Куфалдт облаштував фонтан, розарій та кам'яний грот з джерелом.

Фото: igotoworld.com

Також відомий митець створив знамениту липову алею, яка стала справжньою родзинкою парку. Дерева, розташовані у чотири ряди, мають унікальні гілки, які, немов кипариси, ростуть вертикально.

Фото: uatravel.org

Алея розташована на так званій «цукровій гірці», яка отримала таку назву завдяки дружині барона. Якось влітку, прагнучи догодити коханій, барон велів засипати цей пагорб тоннами цукру, щоб дружина могла кататись по ньому в дубових санках у будь-яку пору року.

Прожив у Шарівці Кеніг до революційних подій 1917 року, після чого змушений був тікати за кордон. Протягом радянського періоду маєток використовували як протитуберкульозний санаторій, знищивши при цьому частину внутрішнього оздоблення, зокрема, величні розписи.

Фото: thecity.com.ua

На сьогодні палац перебуває у досить занедбаному стані, й потребує санітарної обробки та реставрації. Попри це, він залишається справжньою архітектурною перлиною Харківщини. Дістатися до цього дивовижного місця можна автобусом із Харкова. Вхід на територію – безкоштовний.

Головне фото: stejka.com