Майже за 20 кілометрів від районного центру Томашпіль, серед лісів, які перетинає невеличка річка Журавка, що тече аж до Дністра, розкинулося мальовниче село Нетребівка.

Місцеві розповіли Vlasno.info цікаву легенду про те, звідки поселення отримало таку назву. Жила колись у степу одна родина, у якої було три сини. Найстаршого забрали до війська, і поки він служив — молодший брат спокусив його дружину, чим дуже розгнівив усю сім'ю. Батько дав грішному синові вузлик з деякими речами і вигнав, промовивши "Нетреба мені такого сина!". Тоді й причепилося прізвище Нетреба до сина. Він довго блукав, їздив лісами й полями, аж поки не потрапив до лісу, де текла невеличка річечка. Тут і вирішив побудувати хату. Жив чоловік самотньо, але щодня до нього прилітала одинока пташка-журавка. Так було багато десятків років, проте одного разу пташка все ж не прилетіла.



Чоловік засмутився, і в честь птахи назвав річку Журавкою, яка протікала неподалік його домівки. А місце, де він жив — Журавнею. Люди й досі називають цю частину села Журавнею, а саме село Нетребівкою, мовляв, на честь свого засновника.

З переказів та окремих документів, Нетребівка відома ще з XVIII століття, офіційною датою заснування вважається 1756 рік.

Знають з сусідніх районів Нетребівку через розкішну дерев'яна церкву святої Параскеви, якій вже майже 150 років.

Вона була збудована за кошти селян і коштувала тисячу карбованців. Церква функціонує й досі, а місцеві вважають її намоленою і такою, що зцілює від хвороб та рятує від проблем.

Після церкви у селі збудували церковно-приходську школу, адже тоді у селі була обов'язкова освіта у три класи.

До війни, розповідають сільські старожили, клубу в Нетребівці не було, тому молодь збиралася, в основному, по сільських кутках та роздоріжжях. У післявоєнний час клуб все ж збудували, він функціонує і до сьогодні. Нині там розміщена кімната бойової та трудової слави селян, а також куточок воїнів-афганців.

У 1945 році в Нетребівці відкрили фельдшерсько-акушерський пункт, який функціонує і до сьогодні.

До 1955 року в селі не було пошти, газети та листи розносили поштарі із сусіднього Гнаткова. 

Згодом, село розбудувалося, були облаштовані польовий стан і колгосп, люди працювали на полях, про що свідчить кількість населення в той час. Наприклад, 1961 році в Нетребівці проживало 2 460 осіб.

Проте, через кільканадцять років усе почало занепадати, колгосп розвалили і молодь масово почала виїздити з села. Нині в Нетребівці проживає більше півтисячі людей. Втім, населення й так задоволене, що працює школа, дитсадок та ФАП.

Також місцеві пишаються розкішною сільською природою, особливо, біля легедарної Журавки.

Фото зі сторінки "Нетребівка" в соцмережі ВКонтакті