Зимовий сад, який знаходиться у ботанічному саду "Поділля", — це теплиця, яка до цих пір опалюється двома грубками на дровах. Однак, за піввіку існування тут поряд з новими вкорінилися рослини-старожили, яких зберегли такі ж старожили-ентуазіасти, — працівники ботанічного саду, повідомляє Vlasno.info.

Екскурсію зимовим садом проводять лісник Ніна Воронова з донькою Світланою. Ніна Петрівна пропрацювала у ботсаді 46 років. Її донька — 17.

Світлана Воронова

– Мене часто запитують, яка моя улюблена рослина у зимовому саду або яку рослину я заберу із собою, коли піду на пенсію, – жартує Ніна Петрівна. – А я завжди відповідаю: свою доньку. Вона виросла тут, серед рослин, змалечку.

У зимовому саду росте більше 150 видів тропічних та субтропічних рослин. Поруч у ящиках — розсада капусти, огірків та чорнобривців, їх висаджуватимуть на клумбах Вінницького державного аграрного університету, якому належить ботсад.

Деяким рослинам тут за 30 років. Інші ростуть у теплиці з часу її встановлення наприкінці 60-х років минулого століття. Працівники зізнаються: їх доводиться щоразу обрізати, інакше рослини знімуть полікарбонатну стелю теплиці.

Одне з найстарших дерев, якому понад 40 років — апельсин. Однак за весь час він жодного разу не квітнув і не плодоносив.


– Він плаче, але не родить. По стовбуру стікає сік, як сльози. Ми хотіли його викинути, але передумали. Щоб апельсин зацвів, його потрібно привити, – прищепити гілку з дерева, яке плодоносить. А у нас руки не доходять, – каже Ніна Петрівна.

Донька Світлана додає, що після 40 років апельсин може "прокинутись" сам. Тому зараз працівники чекають: можливо зацвіте.

Одноліток апельсина — лаврове дерево. Працівниці розповідають, що його потрібно "підстригати" кожної осені:

– За літо так виростає, що впирається у стелю. Мусимо підрізати, – каже Світлнана Воронова.


Ніна Петрівна у свою чергу запевняє, що тут дерево у безпеці: на приправу до борщу чи супу його не обірвуть — входити до теплиці мають право обмежене коло осіб. Усім іншим – лише з дозволу.

Понад 30 років "живе" у зимовому саду кактус Опунція.

– У нас зараз він і квітне, і плодоносить, – розповідає Ніна Петрівна. – Дехто зі студентів пробував його плоди. На смак вони — як наш буряк, тільки в середині з кісточкою. Загалом, у кактусів колючки грають роль листя. А запасу вологи всередині вистачає якраз на два тижні.

Три десятки років росте у теплиці і Адамове дерево (Павонія), листя якого може досягати до півтора метри у діаметрі.

– За легендою, саме під цим деревом согрішили Адам з Євою. Серцевини у стовбурі цього дерева не немає, коли постукаєте, то почуєте, що там пусто. Воно у нас цвіте і навіть є маленькі яблучка, але вони не дозрівають, – розповідає Ніна Воронова.

Неймовірно важкою за більш, ніж 30 років, стала агава американська. Як розповіла лісник, руками її уже навряд чи піднімеш з землі, хіба з допомогою техніки.



– З її волокон роблять джинсову тканину, в'ють мотузки, а з м'якоті — горілку текілу. На кінчику листочка потрібно знайти волокно і можна його розпустити, як светр, однією ниткою, – каже Ніна Петрівна.

Крім названих, також "старожилами" стали родермахера, традесканція, кипариси та пальми.

Працівниця ботсаду показує ще зелений інжир

Доїхати до ботанічного саду можна тролейбусом №14. Виходити на кінцевій зупинці. Рухатися в бік аграрного університету, не доходячи церкви, звернути на асфальтовану доріжку донизу. Іти до теплиць.







Фото Тамари Тисячної